ПОРАДИ для ЦЕРКВИ

Практичний прояв релігії

Усе, крім активного ревного служіння Господу, робить наше визнання віри хибним. Лише християнство, явлене в щирій практичній праці, справить враження на мертвих у злочинах і гріхах. Багатий урожай душ для Господа зберуть скромні віруючі християни, котрі моляться та свідчать своїми вчинками, що їхнє найбільше бажання — сповістити спасенну істину, яка перевірить усіх людей... CChUk 84.3

Немає виправдання нашим церквам у тому, що їхня віра така слабка і млява. «Повертайтеся до своєї фортеці, в’язні, що жили надією!” (Зах. 9:12, переклад Р. Турконяка). Наша сила — у Христі. Він наш Заступник перед Отцем. Він посилає Своїх вісників у всі частини Свого володіння, щоб вони передавали Його волю Його народові. Ісус ходить серед Своїх церков. Він бажає освятити, піднести й облагородити Своїх послідовників. Вплив істинно віруючих у Нього буде запахом життя у світі. Господь тримає зірки у Своїй правиці, і Його намір полягає в тому, щоб Його світло сяяло через них у світі. Отже, Він хоче приготувати Свій народ для вищого служіння в Церкві на Небі. Він доручив нам виконати велику справу. Звершуймо її точно й рішуче. Покажімо своїм життям усе, що істина зробила для нас... CChUk 85.1

Необхідні самозречення, самопожертва, неприборкана енергія й багато молитви, щоб підняти різноманітні місіонерські починання звідти, де вони тепер перебувають. Є небезпека, що декотрі з тих, хто з’являється на арені дій, будуть задоволені неефективною роботою, вважаючи, що тепер немає необхідності в таких великих самозреченні і стараннях, у такій важкій неприємній праці, до яких були причетні керівники цієї роботи; що часи змінилися, а оскільки тепер є більше можливостей для Божої справи, їм не треба ставити себе в такі важкі обставини, у яких багато хто опинився в період зародження вістки. CChUk 85.2

Утім, якби на цьому етапі роботи були виявлені ті ж ста-рання і самопожертва, що й на початку, ми побачили б усотеро більше за те, що зроблено тепер. (Свідчення для Церкви. Т. 6. С. 417-419). CChUk 85.3

Наше визнання віри високе. Як адвентисти, котрі святять суботу, ми заявляємо про послух усім Божим Заповідям та очікування Приходу нашого Викупителя. Вірному Божому останку довірена найурочистіша вістка застереження. Нам необхідно показати своїми словами й ділами, що ми визнаємо покладену на нас велику відповідальність. Наше світло має світити так яскраво, щоб люди могли бачити: ми прославляємо Отця в нашому повсякденному житті, пов’язані з Небом та є співспадкоємцями Ісуса Христа, а коли Він з’явиться із силою і великою славою, ми будемо подібні до Нього. (Свідчення для Церкви. Т. 4. С. 16). CChUk 85.4