ПОРАДИ для ЦЕРКВИ

Розділ 64—Христос — наш великий Первосвященник

Правильне розуміння служіння у Небесному святилищі — основа нашої віри. (Євангелізм. С. 221). CChUk 517.1

Мойсей будував земне святилище за зразком, показаним йому на горі. Це був «образ теперішнього часу, в якому приносяться дари й жертви”. Два священних відділення святилища були «подобами небесних речей”. Христос — наш великий Первосвященник — «служитель святині та істинного намету, який поставив Господь, а не людина» (Євр. 9:9, 23; 8:2). Коли апостолові Івану був показаний у видінні Божий храм на Небі, він побачив, що перед престолом горіли «сім золотих світильників”. Пророкові було дозволено оглянути перше відділення Небесної святині, і він побачив там сім вогненних світильників та золотого жертовника, представлених золотим свічником і жертовником кадіння в земній святині. Знову «відкрився Божий храм» (Об’ явл. 11:19), і пророк, зазирнувши за внутрішню завісу, що закривала Святе святих, побачив «ковчег Його Завіту» (Об’явл. 11:19), представлений священним ковчегом, якого виготовив Мойсей для зберігання Божого Закону. CChUk 517.2

Апостол Іван стверджував, що бачив Святиню на Небі. Святиня, у якій Ісус нині здійснює задля нас служіння, є ве-личним оригіналом, копією якого була святиня, побудована Мойсеєм. CChUk 518.1

Жодна земна споруда не може передати грандіозність і славу небесного храму — місця перебування Царя царів, де «тисяча тисяч служили Йому, і десять тисяч стояли перед Ним” (Дан. 7:10), — храму, сповненого славою вічного престолу, де серафими — його осяйні вартові — благоговійно ховають свої обличчя. Проте важливі істини про Небесну святиню й величну роботу, що здійснюється в ній задля викуплення людини, викладені за допомогою земної святині та здійснюваного в ній служіння. CChUk 518.2

Після вознесіння Спаситель мав розпочати Своє служіння як наш Первосвященник. Апостол Павло писав: «Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, яка відображала істинну, але в саме небо, щоб тепер з’явитися перед Божим обличчям за нас” (Євр. 9:24). Подібно до того як служіння Христа поділялося на дві великі частини, кожна з яких охоплювала певний період часу й відігравала важливу роль у служінні Небесної святині, так і прообразне служіння складалося з двох частин — щоденного та річного, які звершували в різних відділеннях скинії. CChUk 518.3

Як Христос після вознесіння став перед Божим лицем, принісши Свою кров за покаянних грішників, так і священник під час щоденного служіння кропив кров’ю жертовної тварини у Святому, заступаючись за грішника. CChUk 518.4

Хоч кров Христа й звільняла розкаяного грішника від осудження Закону, проте не знищувала гріх; він залишати-меться в небесних книгах у Святилищі до остаточного при-мирення. Так і в прообразному служінні кров жертви за гріх знімала гріх з того, хто каявся, але цей гріх залишався у святині до дня примирення. CChUk 518.5

Великого дня відплати мертві будуть суджені, «як записано в книгах, за їхніми ділами» (Об’явл. 20:12). Потім завдяки заслугам викупної крові Христа гріхи всіх грішників, котрі щиро розкаялися, будуть викреслені з небесних книг. У такий спосіб Святиня очиститься, тобто звільниться від записів гріхів. У прообразному служінні ця велика робота примирення, або знищення гріхів, представлена служінням у день примирення, тобто очищенням земної святині, коли кров’ю жертви усувалися гріхи, що занечищували святиню. (Патріархи і пророки. С. 356-358). CChUk 519.1

Сатана винаходить різноманітні плани, щоб зайняти наш розум і відволікти від роботи, котру ми покликані виконати. Великий ошуканець ненавидить величні істини про викупну жертву і всемогутнього Посередника. Він знає, що його успіх у тому, щоб відволікати розум людини від Христа і Його правди. CChUk 519.2

Указуючи на Свої проколоті руки, на зранене тіло, Він звертається до всіх, хто бажає йти за Ним: «Досить тобі Моєї благодаті” (2 Кор. 12:9). «Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій своїм душам. Бо Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий» (Матв. 11:29, 30). Тому нехай ніхто не вважає свої вади невиправними. Бог дасть віру і благодать, щоб їх перемогти. CChUk 519.3

Сьогодні ми живемо у великий день примирення. У прообразному служінні, коли первосвященник здійснював очи-щення Ізраїлю, усі повинні були розкаятися в гріхах, упоко-рюючи свої душі перед Господом, щоб не бути вигубленими з-посеред народу. Так само всі, хто бажає, щоб їхні імена за-лишалися в Книзі життя, повинні тепер, у ці дні випробовування, яких уже так небагато залишилося, упокорювати свої душі перед Богом, жалкуючи про гріх та щиро каючись. Необхідне глибоке, ретельне дослідження серця. Чимало тих, які називають себе християнами, повинні позбутися легковажності й несерйозності. Запекла боротьба чекає всіх, хто бажає перемогти недобрі нахили своєї натури й панувати над ними. Справа приготування — це особиста справа кожного зокрема. Ми не спасаємося групами. Чистота й посвячення одного не можуть компенсувати відсутність цих якостей в іншому. Хоч усі народи стануть перед Божим судом, проте справа кожної людини буде так уважно й ретельно досліджуватися Богом, ніби, крім неї, немає більше нікого на Землі. Кожний має бути випробуваний та знайдений без плями й вади або чогось подібного. CChUk 519.4

Як урочисто закінчуватиметься справа викуплення! Які важливі питання повинні бути вирішені! Зараз у Небесному святилищі відбувається суд. Він триває вже багато років. Незабаром — ніхто не знає, як скоро, — почнуть розглядати справи живих, і тоді в присутності Бога буде досліджуватися наше життя. У цей час, як ніколи раніше, кожній душі треба прийняти до уваги застереження Спасителя: «Стережіться, пильнуйте і моліться, бо не знаєте, коли той час настане” (Марка 13:33). CChUk 520.1

Коли завершиться слідчий суд, доля кожного буде вирішена або на життя, або на смерть. Час випробовування закінчиться незадовго перед з’ явленням Господа на хмарах небесних. Христос, чекаючи цього часу, говорить у книзі Об’ явлення: «Неправедний нехай далі чинить неправедність, і нечестивий хай ще опоганюється, а праведний нехай далі чинить праведність, і святий хай ще освячується. Ось Я незабаром приходжу, і Моя нагорода зі Мною, щоб віддати кожному за його вчинками» (Об’явл. 22:11, 12). CChUk 520.2

Праведні та нечестиві й далі житимуть на Землі; люди сі-ятимуть і будуватимуть, їстимуть і питимуть, зовсім не здо-гадуючись про те, що в Небесній святині вже схвалене оста-точне, безповоротне рішення. CChUk 520.3

Тихо, непомітно, як злодій, що скрадається вночі, надійде вирішальна година, коли визначиться доля кожної людини, і винні будуть назавжди позбавлені запропонованої їм милості. (Велика боротьба. С. 488-491). CChUk 520.4