ПОРАДИ для ЦЕРКВИ

Дана Богові обітниця зобов'язальна і священна

Кожна людина має сама визначати розміри свого прино-шення і давати за велінням свого серця. Однак декотрі винні в тому самому гріху, який учинили Ананія та Сапфіра. Вони вважають: якщо утримають частину того, на що претендує Бог згідно із системою десятини, то братŃ не знатимуть про це. Так само думало винне подружжя, чий приклад даний нам як застереження. У цьому випадку Бог засвідчує, що досліджує серце. Людина не може приховати від Нього свої мотиви й наміри. Господь назавжди залишив попередження для християн усіх віків остерігатися гріха, до якого постійно схиляються серця людей. CChUk 414.4

Коли в присутності наших братів ми даємо усну або письмову обітницю жертвувати певну суму, вони є видимими свідками угоди, укладеної нами з Богом. Обітницю дано не людині, а Богові, і вона подібна до письмової розписки, яку людина дає ближньому. Жодне юридичне зобов’язання щодо виплати грошей не є більш неодмінним для християнина, ніж дана Богові обітниця. Даючи такі обіцянки своїм ближнім, люди зазвичай не думають про те, щоб просити звільнення від них. Натомість обітниця, дана Богові, Подателеві всіх благ, ще важливіша; чому ж тоді ми прагнемо звільнитися від наших обіцянь Богові? Невже людина вважає обіцянку менш зобов’язальною через те, що вона дана Господу? Невже її обітниця має меншу силу тому, що не буде винесена на судовий розгляд у залі суду? Чи буде людина, котра стверджує про своє спасіння через кров незбагненної жертви Ісуса Христа, «обкрадати Бога”? Хіба її обіцянка й учинки не зважуються на вазі правосуддя в небесних дворах? CChUk 415.1

Церква несе відповідальність за обітниці своїх членів. Якщо стає очевидним, що якийсь брат нехтує виконанням своїх обітниць, необхідно лагідно, але відверто сказати йому про це. Якщо він перебуває в таких обставинах, котрі не дають йому змоги виконати свою обітницю, якщо він гідний член церкви і має добре серце, то нехай церква виявить до нього співчуття і допоможе. У такий спосіб вони можуть подолати труднощі й самі отримати благословення. (Свідчення для Церкви. Т. 4. С. 469-476). CChUk 415.2