ПОРАДИ для ЦЕРКВИ

Правильне розпорядження власністю

Доки батьки зберігають здоровий розум і правильне су-дження, вони повинні молитися й обдумувати, як з допомогою відповідних порадників, котрі мають досвід в істині та знанні Божественної волі, розпорядитися своєю власністю. CChUk 412.1

Якщо вони мають дітей, котрі зазнали біди або борються з бідністю, і якщо вони можуть розсудливо використати ці кошти, їх необхідно взяти до уваги. Але якщо в батьків невіруючі діти, котрі мають достаток цього світу і служать йому, то батьки, віддаючи кошти до їхніх рук тільки тому, що вони їхні діти, чинять гріх проти свого Господа, Котрий зробив їх Своїми управителями. Не можна легковажно ставитися до Божих вимог. CChUk 412.2

Потрібно чітко розуміти: якщо батьки зробили заповіт, це не перешкоджає їм за життя давати кошти на Божу справу. Їм треба це робити. Розпорядження за життя своїми надлишковими коштами принесе їм задоволення тут і нагороду в майбутньому. Вони повинні вкладати свій внесок у прогрес Божої справи, використовуючи позичені їм Господом кошти для підтримки праці, яку треба виконати в Його винограднику. (Свідчення для Церкви. Т. 3. С. 121). CChUk 412.3

Люди, котрі утримують кошти від Божої скарбниці та на-копичують їх для своїх дітей, наражають на небезпеку їхні ду-ховні інтереси. Свою власність, яка є для них каменем споти-кання, вони ставлять на шляху своїх дітей, щоб ті спіткнулися на загибель. Багато людей припускаються великої помилки щодо речей цього світу. Вони економлять, відмовляючи собі й іншим у добрі, яке могли б отримувати від правильного ви-користання позичених їм Богом засобів, стаючи егоїстичними і скупими. Такі люди нехтують власними духовними інтересами, зупиняються в релігійному зростанні — і все заради нако-пичення багатства, яким не можуть скористатися. Вони зали-шають свою власність дітям, і в дев’яти випадках із десяти вона стає навіть більшим прокляттям для їхніх спадкоємців, ніж для них самих. Дітям, що покладаються на власність батьків, часто не вдається досягти успіху в цьому житті, і здебільшого вони зазнають невдачі й у здобутті життя прийдешнього. Найкращий спадок, який батьки можуть залишити своїм дітям, — зна-йомство з корисною працею та приклад життя безкорисливої доброчинності. Таким життям вони свідкують про справжню цінність грошей, які варто цінувати тільки за добро, яке вони приносять, задовольняючи їхні потреби, потреби інших та звершуючи Божу справу. (Свідчення для Церкви. Т. 3. С. 399). CChUk 412.4