ПОРАДИ для ЦЕРКВИ

День відпочинку від світських занять

Для смертної людини найбільша самовпевненість - відважитися на компроміс із Усемогутнім заради своїх дріб’язкових дочасних інтересів. Час від часу використовувати суботу для своїх справ — таке саме жорстоке порушення Закону, як і повне відкинення її, бо це означає робити справу дотримання Господніх заповідей питанням зручності. «Я - Господь, твій Бог, Бог ревнивий» (Вих. 20:5, переклад Р. Турконяка), - пролунав громоподібний голос із Сінаю. Жодний частковий послух, жодне розділення інтересу не прийме Той, Хто проголосив, що карає за гріхи батьків дітей до третього й четвертого поколінь, — тих, хто ненавидить Його, і чинить милосердя до тисячного покоління тим, хто любить Його й дотримується Його заповідей. Обікрасти свого ближнього - не дріб’язкова справа, і велика ганьба падає на винного в такому злочині. Водночас людина, котра із презирством ставиться до такого переступу, як обман ближнього, без сорому краде у свого Небесного Отця час, який Він благословив та відокремив для особливої мети. (Свідчення для Церкви. Т. 4. С. 249, 250). CChUk 397.3

Необхідно стежити за своїми думками і словами. Людей, котрі в суботу обговорюють ділові справи та складають плани, Бог розцінює як таких, котрі фактично зайняті виконанням цих справ. Щоб святити суботу, ми не повинні дозволяти навіть своїм думкам зосереджуватися на всьому світському. (İсторичні нариси іноземних місій адвентистів сьомого дня. С. 218). CChUk 398.1

Бог сказав і вважає, що людина виявить послух. Він не запитує, чи зручно їй це робити. Господь життя і слави не думав про власні зручність чи задоволення, коли залишив Своє високе панівне становище і став Страдником, знайомим із хворобами, прийнявши ганьбу і смерть, щоб визволити людину від наслідків непослуху. Ісус помер не для того, щоб спасти людину в її гріхах, натомість спасти від її гріхів. Людині слід залишити свої облудні шляхи, наслідувати приклад Христа, узяти свій хрест і йти за Ним, зрікаючись власного «я» та за будь-яку ціну залишаючись слухняною Богові. CChUk 398.2

Жодні обставини не зможуть виправдати людину, котра працює в суботу заради світського прибутку. Якщо Бог виба-чить одного, отже, може вибачити й усіх. Чому б братові Л. (а він людина бідна) не працювати в суботу, щоб заробляти собі на життя, якщо в такий спосіб він зможе краще утримувати свою сім’ю?! Чому б іншим братам чи всім нам не дотримуватися суботи тільки тоді, коли це зручно робити? Голос із Сінаю відповідає: «Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий - субота для Господа, Бога твого” (Вих. 20:9, 10). CChUk 398.3

Твій вік не звільняє тебе від послуху Божественним пове-лінням. Авраам був суворо випробуваний у старості. Слова Господа здавалися жахливими й небажаними для престарілого мужа, проте він не засумнівався в їхній справедливості не вагався виявити послух. Він міг би послатися на свій похилий вік та немочі, на те, що не може пожертвувати сином, який був радістю його життя. Він міг би нагадати Господу, що теперішнє повеління суперечило обітницям, даним йому щодо цього сина. Однак послух Авраама був без нарікання й докору. Він мав беззастережну довіру до Бога. (Свідчення для Церкви. Т. 4. С. 250-253). CChUk 399.1

Служителі Ісуса мають докоряти тим, хто забуває святити суботу. Вони повинні по-доброму й водночас серйозно докоряти тим, хто веде світські розмови в суботу, претендуючи на дотримання суботи. Служителям необхідно надихати людей до посвячення й відданості Богові в Його святий день. CChUk 399.2

Ніхто не повинен вважати себе вільним проводити освя-чений час без користі. Богові не подобається, коли люди, що дотримуються суботи, сплять більшу частину суботи. Цим вони ганьблять свого Творця і своїм прикладом свідчать, що шість днів — надто дорогі для них, щоб відпочивати. Вони повинні заробляти гроші, навіть якщо це буде досягнуто ціною позбавлення себе необхідного сну, який вони надолужать спанням у святий час. Потім вони виправдовуються, кажучи: «Субота була дана як день відпочинку. Я не позбавлятиму себе відпочинку заради того, щоб відвідати зібрання, бо мені потрібен відпочинок”. Ці люди неправильно використовують освячений день. Цього дня їм необхідно особливо зацікавити свої сім’ї дотримуватися його та збиратися в Домі молитви з кількома або з багатьма, залежно від обставин. Вони мають присвячувати свій час і сили духовним заняттям, щоб Божественний вплив, що спочиває на суботі, міг супроводжувати їх протягом тижня. З усіх днів тижня жоден так не сприяє духовним роздумам і почуттям, як субота. (Свідчення для Церкви. Т. 2. С. 704). CChUk 399.3

Якби суботи завжди непорушно й свято дотримувалися, не було б жодного атеїста чи ідолопоклонника. CChUk 400.1

Субота, беручи свій початок з Едену, давня, як сам світ. Її дотримувалися всі патріархи від часу створення нашої Землі. Під час єгипетського поневолення наглядачі примушували ізраїльтян порушувати суботу, і вони значною мірою втратили розуміння її святості. Коли на Сінаї був проголошений Закон, то перші слова четвертої заповіді: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його”, - указували на те, що субота була встановлена задовго до цього, її походження сягає днів творіння. Щоб стерти зі свідомості людей пам’ять про Бога, сатана поставив собі за мету знищити цей величний пам’ятник. Якщо люди забувають Свого Творця, вони виявляться нездатними опиратися силі зла і стануть легкою здобиччю сатани. (Патріархи і пророки. С. 336). CChUk 400.2