ПОРАДИ для ЦЕРКВИ

Укріпитися Божою любов'ю, доки є можливість

Мої думки звертаються до вірного Авраама, котрий, підкоряючись небесному велінню, даному йому в нічному видінні в Беер-Шеві, вирушає в дорогу разом з Ісаком. І ось він бачить перед собою гору, котру, як сказав Бог, Він укаже йому як місце, де Авраам повинен принести жертву. Ісака зв’язують тремтячі, люблячі руки його сповненого жалю батька, оскільки так сказав Бог. Син погоджується із жертвою, бо вірить у чесність свого батька. І коли все готово, коли віра батька й покірність сина повністю випробувані, ангел Божий зупиняє підняту руку Авраама, готового умертвити свого сина, і каже йому, що цього досить. «Бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого” (Бут. 22:12). CChUk 272.2

Цей прояв віри Авраама записаний для нашої користі, він викладає великий урок упевненості в Божих вимогах, якими б суворими й болісними вони не були. Він навчає дітей абсолютної покори своїм батькам і Богові. Послух Авраама навчає нас: немає нічого надто дорогоцінного для нас, чого ми не могли б віддати Богові. CChUk 273.1

Бог віддав Свого Сина на життя, сповнене приниження, самозречення, бідності, важкої праці й ганьби, та на болісну хресну смерть. І не було ангела, який приніс би радісну звістку: «Досить. Тобі немає потреби вмирати, Мій улюблений Сину!” Сонми глибоко засмучених ангелів очікували, сподіваючись: як і у випадку з Ісаком, Бог в останній момент не допустить ганебної смерті Ісуса. Проте ангелам не було дозволено принести таку звістку дорогому Божому Синові. Приниження продовжувалися в залі судилища й дорогою на Голгофу. З Нього глузували, Його висміювали й опльовували. Він зносив знущання, глузування й образи тих, хто ненавидів Його, аж доки схилив на хресті голову й помер. CChUk 273.2

Чи міг Бог дати нам більший доказ Своєї любові, ніж цей, коли послав Свого Сина пережити таке страждання? А оскільки Божий дар людині безоплатний і любов Його безмежна, то і Його вимоги щодо нашої довіри, нашої покірності, усього нашого серця й багатства наших почуттів відповідно також дуже великі. Він вимагає всього, що людина спроможна дати. Послух з нашого боку має бути пропорційний дарові Бога, він повинен бути повний та абсолютний. Ми всі боржники в Бога. Він має вимоги щодо нас, які ми не зможемо задовольнити, якщо не віддамо себе як повну й добровільну жертву. Господь вимагає негайного й охочого послуху та не прийме нічого меншого за це. Зараз ми маємо змогу укріпитися любов’ю і прихильністю Бога. Цей рік може бути останнім роком у житті декого з читачів цих рядків. Чи знайдуться серед молодих людей, котрі читають цей заклик, такі, хто обрав би світські задоволення, а не мир, який Христос дає щирим шукачам та охочим виконавцям Його волі? (Свідчення для Церкви. Т. 3. С. 368-370). CChUk 273.3