ПОРАДИ для ЦЕРКВИ

Вплив критики на керівників Церкви й установ

Дух пліткарства — один з особливих прийомів сатани, щоб сіяти незгоду й розбрат, розділяти друзів, підривати віру багатьох в істинність наших поглядів. Брати і сестри надто охоче говорять про помилки і прогріхи, котрі, як їм здається, притаманні іншим, і особливо тим, хто неухильно несе дані їм Богом вістки докору й застереження. CChUk 256.3

Діти цих обвинувачів уважно слухають це все і вбирають у себе отруту невдоволення. Так засліплені батьки закривають усі шляхи до сердець дітей. Як багато сімей додають до своїх щоденних страв приправу сумніву. Вони критично аналізують характери своїх друзів, подаючи це як ласий десерт. Страва лихослів’я передається всім, хто сидить за столом, отримуючи коментарі не тільки дорослих, а й дітей. Це знеславлює Бога. Ісус сказав: «Що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені» (Матв. 25:40). Отже, люди, котрі ганьблять репутацію слуг Христа, зневажають та ображають Його. CChUk 256.4

Вибрані Божі слуги зазнають неповаги, а в деяких випадках цілковитого презирства з боку певних осіб, обов’язок яких — підтримувати їх. Дітям доводиться чути зневажливі висловлювання батьків щодо серйозних докорів і застережень Божих слуг. Вони розуміють зневажливий сарказм та принизливі відгуки, що час від часу долинають до їхнього слуху, унаслідок чого священні й вічні інтереси в їхніх умах зводяться до рівня звичайних світських справ. Яку ж працю виконують такі батьки, роблячи зі своїх дітей безбожників ще з дитинства! Ось так діти навчаються виявляти неповагу та повставати проти докору Неба за гріх. CChUk 257.1

Там, де є такі гріхи, не може не переважати духовний занепад. Ці самі засліплені ворогом батьки й матері дивуються, чому їхні діти такі схильні до невір’я та сумніву в біблійній істині. Вони дивуються з того, що на їхніх дітей так важко справити моральний і релігійний вплив. Якби вони володіли духовним зором, то негайно виявили б, що така плачевна ситуація — наслідок їхнього сімейного впливу, породження їхньої заздрості й недовіри. Ось так у сім’ях багатьох так званих християн дітей виховують безбожниками. Багато хто знаходить особливе задоволення в тому, щоб говорити й затримуватися на реальних або уявних вадах тих, хто несе на собі велику відповідальність за установи в Божій справі. Такі люди не помічають доброго, що було зроблено, тих благ, які стали результатом важкої праці й непохитної відданості справі, вони зосереджують увагу на якійсь очевидній помилці, на якійсь справі, котра вже зроблена й має результати, однак, на їхню думку, могла би бути зроблена краще та з кращими результатами. Утім, істина полягає ось у чому: якби ця робота була залишена на цих людей, вони або взагалі відмовилися б її виконувати за таких несприятливих обставин, або ж повелися б необережніше за тих, хто виконав її, використовуючи сприятливі можливості Божого провидіння. CChUk 257.2

Однак ці некеровані базіки вхопляться за найбільш не-приємні деталі справи, подібно до того як лишайник чіпляється за шершавість скелі. Це — духовні карлики, оскільки постійно зосереджені на невдачах і помилках інших. Вони не здатні помічати добрі, шляхетні вчинки, безкорисливі устремління, справжній героїзм та самопожертву. Ці люди не стають благороднішими й піднесенішими у своєму житті й надії, шляхетнішими й відкритішими у своїх поглядах і планах. Такі люди не розвивають у собі любов, котра вирізняє життя християнина. Вони щодня деградують, стаючи дедалі обмеженішими у своїх упередженнях. Мізерність — їхня складова, а атмосфера, що оточує їх, отруйна для миру і щастя. (Свідчення для Церкви. Т. 4. С. 195, 196). CChUk 258.1

Усім нашим установам доведеться долати труднощі. Будуть допущені випробування, щоб перевірити серця народу Божого. Коли з одним із Господніх знарядь трапляється нещастя, тоді стає помітно, скільки ми маємо віри в Бога та в Його справу. У такий час нехай ніхто не дивиться на ситуацію в найгіршому світлі, висловлюючи сумнів і невір’я. Не критикуйте людей, котрі несуть на собі тягар відповідальності. Нехай розмови у вашому домі не будуть отруєні критикою на адресу Господніх працівників. Потураючи цьому духові критики, батьки не подають своїм дітям те, що зробить їх мудрими на спасіння. Їхні слова підривають віру й довіру не тільки в дітях, а й у людях старшого віку. (Свідчення для Церкви. Т. 7. С. 183). CChUk 258.2

На керівників наших установ покладено найважче завдання — підтримувати порядок та мудро дисциплінувати молодь, яка перебуває під їхньою опікою. Члени Церкви можуть багато зробити, щоб підтримати їхні руки. Якщо молоді люди не бажають підкорятися дисципліні установи або, розходячись у думці з керівниками, вирішують робити по-своєму, нехай батьки не підтримують сліпо своїх дітей та не співчувають їм. CChUk 258.3

Буде краще, значно краще, якщо ваші діти постраждають або навіть зійдуть у могилу, ніж навчаться легковажно ста-витися до принципів, котрі лежать у самій основі їхньої вірності істині, своїм ближнім і Богові. (Свідчення для Церкви. Т. 7. С. 185, 186). CChUk 259.1