Дивовижна Божа благодать

Листопад. Тільки через благодать

1 листопада. Заплата чи дар?

Адже заплата за гріх — смерть, а Божий дар благодаті — вічне життя в Ісусі Христі, нашому Господі (Римл. 6:23). ДББ 375.1

При створенні людина була наділена благородними прагненнями та врівноваженим розумом. Вона була досконалою істотою і жила у злагоді з Богом. Думки її були чистими, а наміри — святими. Проте непослух спотворив прагнення людини, а самолюбство витіснило любов із людського серця. Унаслідок гріхопадіння людина настільки ослабла, що їй було не під силу самостійно чинити опір силам зла. Вона стала в'язнем сатани і залишилася б ним назавжди, якби не втрутився Бог. Намір спокусника полягав у тому, щоб зруйнувати План, який Бог мав при створенні людини, а також спустошити світ і наповнити його горем (Дорога до Христа, c. [17]). ДББ 375.2

Серце має повністю підкоритися Богу, щоб відбулася переміна, унаслідок якої в нас міг би бути відновлений образ Божий. Через свою гріховну природу ми стали відчуженими від Бога. Святий Дух так описує наш стан: “Мертві через ваші переступи й гріхи”, “…хвора ваша вся голова, і все серце боляще… Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому”. Сатана міцно тримає нас у тенетах, він зловив нас для того, щоб ми виконували його волю (Ефес. 2:1; Ісаї 1:5, 6; 2 Тим. 2:26). Бог бажає зцілити і звільнити нас. Та оскільки для цього необхідні докорінне перетворення і відновлення всієї нашої природи, ми повинні повністю підкоритися Богові. ДББ 375.3

Боротьба із власним “я” є найбільшою битвою у світі. Зректися себе, цілковито підкоритися Божій волі можна лише ціною великої боротьби. Для людини, яка повністю не віддала себе Богові, нове життя у святості неможливе… ДББ 375.4

Він не силує людську волю і приймає тільки добровільне, розумне поклоніння. Вимушена покора зробила б неможливим усебічний розумовий і духовний розвиток людини, перетворила б її в робота. Це не узгоджується з наміром Творця. Він бажає, щоб людина — вінець творіння — досягала найвищої досконалості. Господь відкриває нам такі висоти благословення, які ми можемо осягнути через Його благодать. Він закликає нас довіритися Йому, щоб Він міг здійснити в нас Свій задум. Проте вибір за нами: чи бажаємо ми звільнитися від пут гріха, щоб стати справді вільними дітьми Божими? (Там само. С. 43). ДББ 375.5