Дивовижна Божа благодать

Вересень. Сила благодаті

1 вересня. Побачене і почуте

І ми побачили й свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу (1 Івана 4:14). ДББ 300.1

Як свідок Христа, Іван не полемізував і не сперечався. Він говорив про те, що знав, бачив і чув. Він перебував у тісному спілкуванні із Христом, слухав Його вчення, був свідком Його могутніх чудес. Мало хто міг бачити красу Христового характеру так, як бачив її Іван. Для нього темрява минула і засяяло істинне світло. Його свідчення про життя і смерть Спасителя було ясним і переконливим. Він говорив від серця, переповненого любов'ю до Спасителя, і жодна сила не могла зупинити його (Дії апостолів, c. [555]). ДББ 300.2

Він засвідчив: “Про те, що було від початку, що ми почули, що побачили на власні очі, що ми оглядали і до чого доторкнулися наші руки, — про Слово життя; і життя з'явилося, і ми побачили, і свідчимо, і сповіщаємо вам життя вічне життя, яке було в Отця і з'явилося нам. Те, що ми побачили й почули, сповіщаємо й вам, щоб і ви мали спільність з нами. А наша спільність — з Отцем і з Його Сином — Ісусом Христом” (1 Івана 1:1-3). ДББ 300.3

Так і кожен може своїм особистим досвідом “підтвердити, що Бог правдивий” (Івана 3:33). Він може свідчити про силу Христа, яку сам бачив, чув і відчув: “Я потребував допомоги і знайшов її в Ісусові. Кожна потреба була задоволена, голод моєї душі був вгамований; для мене Біблія — це одкровення про Христа. Я вірю в Ісуса, тому що для мене Він — Божественний Спаситель. Я вірю Біблії, оскільки виявив, що вона — Божий голос, звернений до моєї душі” (Свідчення для Церкви. Т. 8. С. 321). ДББ 300.4

Як нам пізнати особисто для себе добро й любов Божу? Псалмист не говорить нам: “Слухайте і пізнаєте, читайте і пізнаєте або ж вірте і пізнаєте”, але: “Скуштуйте й побачите, Який добрий Господь” (Псал. 34:9). Замість того щоб покладатися на чиїсь слова, випробуйте самі. Досвід — це експериментальне знання. Експериментальна релігія — це саме те, що нам сьогодні потрібно. “Скуштуйте і побачите, Який добрий Господь” (Свідчення для Церкви. Т. 5. С. 221). ДББ 300.5