Поради для Церкви

Адвентисти сьомого дня — приклад для світу

Як народ ми вважаємо себе реформаторами, носіями світла у світі, вірними Божими вартовими, котрі охороняють кожен підступ, де зі своїми спокусами до нас міг би підійти сатана, щоб спотворити апетит. Своїм впливом і прикладом ми повинні сприяти справі реформи. Ми маємо стримуватися від усього, що притупляє совість або заохочує спокуси. Ми не повинні відчиняти двері, які відкриють сатані доступ до розуму хоча б однієї людини, створеної за образом Божим. ПДЦ 151.5

(Свідчення для Церкви, т. 5, c. [360]). ПДЦ 151.6

Єдиний безпечний шлях — не торкатися, не куштувати й не тримати в руках чай, каву, вино, тютюн, опіум та алкогольні напої. Нинішньому поколінню вдвічі більше, ніж кільком минулим поколінням, необхідно кликати на допомогу силу волі, зміцнену Божою благодаттю, щоб протистояти спокусам сатани й опиратися навіть найменшому потуранню спотвореному апетиту. Проте сучасне покоління володіє меншою силою самоконтролю, ніж їхні попередники. Люди, котрі потурали потягові до всяких збудливих речовин, передали власні пристрасті й спотворені бажання своїм дітям, тому тепер необхідно більше моральної сили, щоб опиратися нестриманості в усіх її проявах. Єдиний абсолютно безпечний шлях — це твердо стояти на боці стриманості та не наважуватися ступати на небезпечний шлях. ПДЦ 152.1

Якби християни зрозуміли, що їхній моральний обов'язок — стримуватися в усьому, вони могли б власним прикладом за своїм столом допомогти тим, хто слабкий у самовладанні й майже безсилий опиратися вимогам апетиту. Якби ми зрозуміли, що сформовані в цьому житті звички позначаться на наших вічних інтересах, що наша вічна доля залежить від звичок строгої стриманості, то домагалися б такої стриманості в їжі й питті. Наші приклад та вчинки можуть стати засобом для порятунку багатьох душ від розтлінного впливу нестриманості, злочину і смерті. Наші сестри можуть багато здійснити у великій справі спасіння людей, виставляючи на стіл тільки здорову поживну їжу. Вони можуть використовувати свій дорогоцінний час для виховання смаків і бажань своїх дітей, для формування звичок стриманості в усьому та заохочення до самозречення й доброзичливості заради добра інших. ПДЦ 152.2

(Свідчення для Церкви, т. 3, c. [488, 489]). ПДЦ 152.3