Поради для Церкви

Розділ 10. Віра в особистісного Бога

У день остаточного розрахунку
виявиться, що Бог знає кожного на ім'я.
Є невидимий Свідок кожного вчинку в житті.
“Знаю твої діла”, — каже Той, “Хто ходить
серед семи золотих світильників” (Об'явл. 2:2, 1). ПДЦ 103.1

Відомо, які можливості були знехтувані та яких невтомних зусиль докладає Добрий Пастир з метою відшукати заблудлих на їхніх кривих шляхах і повернути на безпечні мирні стежки. Знову і знову Бог звертається до любителів задоволень: знову і знову освітлює світлом Свого Слова їхній шлях, щоб вони побачили небезпеку й урятувалися. Однак вони все далі й далі прямують широким шляхом із жартами й веселощами, доки врешті-решт не закінчується їхній випробувальний термін. Божі шляхи рівні та справедливі, і коли знайденим дуже легкими буде винесено вирок, замовкнуть усі уста. ПДЦ 103.2

(Свідчення для Церкви, т. 5, c. [435]). ПДЦ 104.1

Могутня сила, що діє в усій природі й підтримує всіх і все, — це не просто універсальний принцип, енергія, котра приводить усе в рух. як кажуть деякі вчені. Бог є дух, однак Він — особистісна Істота, адже людина була створена за Його образом. ПДЦ 104.2

Діла Божих рук у природі — це не Сам Бог у природі. Усі творіння в природі — це вияв Божого характеру; завдяки їм ми можемо розуміти Його любов, силу і славу, але ми не повинні вважати природу Богом. Художня майстерність людей дає змогу їм створювати дуже гарні вироби, речі, котрі тішать око, і вони дають нам певне з'явлення про самого автора; проте виготовлена річ не є людиною. Не працю, а працівника вважають гідним ушанування. Так само, хоч природа є вираженням Божої думки, не природа, а Бог природи має бути звеличений. При створенні людини була виявлена сила особистісного Бога. Коли Бог створював людину за Своїм образом, тоді зовнішня форма людини була досконала в усьому, однак у ній не було життя. Тоді особистісний самосущий Бог вдихнув у цю форму дихання життя — і людина стала живою істотою, котра дихала й мислила. Усі частини людського організму були приведені в дію. Серце, артерії, вени, язик, руки, ноги, почуття, розумові здібності — усе почало працювати й було підпорядковане законові. Людина стала душею живою. Через Ісуса Христа особистісний Бог створив людину й наділив її розумом і силою. ПДЦ 104.3

Наші кості не сховалися від Нього, коли ми були виткані в глибинах землі. Нашого зародка бачили очі Його, і до книги Його записані були всі наші члени та дні, коли жодного з них не було^*. ПДЦ 104.4

Бог задумав так, щоб над усіма істотами на землі перебувала людина, вінець Його творіння, відображаючи Його задум та являючи Його славу. Проте людина не повинна підносити себе як Бога. ПДЦ 104.5