Поради для Церкви

Перемога для тих, хто шукає визволення

Мені був показаний Божий народ, котрий зазнав сильного просіювання. Декотрі із сильною вірою, з болісними вигуками благали Бога. ПДЦ 504.4

Інші, як я бачила, не брали участі в цьому нестерпному борінні й благанні. Вони здавалися байдужими й безтурботними. Ці люди не чинили опору пітьмі навколо них, і вона, неначе густа хмара, закривала їх. Божі ангели залишили їх, і я бачила, що ці ангели поспішали на допомогу тим, хто щосили боровся, опираючись злим ангелам, та намагався допомогти собі, кличучи безперестанку до Бога. Однак ангели залишили тих, хто не докладав зусиль, щоб допомогти собі, і я випустила їх з поля зору. Коли молільники й далі підносили свої ревні благання, час від часу від Ісуса виходив промінь світла, щоб підбадьорити їхні серця й освітити їхні обличчя. ПДЦ 504.5

Я запитала, що означає побачене мною просіювання, і мені було показано, що його викличе пряме свідчення Господа до лаодикійців. Воно справить свій вплив на серця тих, хто прийме його, і спонукає їх підняти стяг та звіщати чисту безкомпромісну істину. Деякі не зможуть знести цього прямого свідчення. Вони повстануть проти нього, і це спричинить просіювання серед народу Божого. ПДЦ 504.6

На свідчення вірного Свідка не було звернено й половини уваги. Серйозне свідчення, від якого залежить доля Церкви, не було високо оцінене або ж воно повністю зневажене. Це свідчення має викликати глибоке покаяння, і всі, хто щиро прийме його, підкоряться йому й очистяться. ПДЦ 504.7

Ангел сказав: “Слухай!” Незабаром я почула голос, подібний до звучання багатьох музичних інструментів — звучання досконалого, мелодійного, гармонійного. Цей голос перевершував усяку музику, будь-коли почуту мною, і, здавалося, був сповнений милосердя, співчуття й високої святої радості. Усе моє єство трепетом відізвалося на нього. Ангел сказав: “Дивися!” Тоді моя увага була звернута на групу людей, котрих я вже бачила у видінні і котрі зазнали сильного потрясіння. Мені були показані ті, кого я до цього бачила, як вони плакали й молилися в душевній агонії. Кількість ангелів-хоронителів навколо цих людей подвоїлася, і вони були озброєні від голови до ніг. Вони рухалися в ідеальному порядку твердою ходою, як рота воїнів. Обличчя віруючих зберігали сліди суворої битви та відчайдушної боротьби, через яку вони пройшли. Однак, незважаючи на те, що на їхніх обличчях позначився сильний душевний біль, тепер вони сяяли світлом і славою Небес. Ці люди здобули перемогу, що викликало в них відчуття найщирішої вдячності й святі радощі. ПДЦ 505.1

Кількість людей у цій групі зменшилася; деякі не витримали просіювання й залишилися при дорозі (див. Об'явл. 3:15-17). Безтурботні й байдужі, котрі не приєдналися до тих, хто настільки цінував перемогу і спасіння, що наполегливо, у душевному борінні благав про них, не отримали їх і залишилися позаду в темряві, але їхні місця відразу ж зайняли інші люди, які вхопилися за істину та приєдналися до її послідовників. Злі ангели й далі юрмилися навколо них, проте не могли мати над ними жодної влади (див. Ефес. 6:12-18). ПДЦ 505.2

Я чула, як зодягнуті в зброю звіщали істину з великою силою, і це дало результат. Я бачила тих, котрі були стримувані: дружин, яких стримували їхні чоловіки; дітей, яких стримували батьки. Чесні люди, котрих стримували або котрим перешкоджали почути істину, тепер охоче хапалися за неї. Усякий страх перед родичами зник, бо істина стала для них вищою над усе: дорожчою й ціннішою за життя. Вони були голодні та спраглі істини. Я запитала: “Що викликало в них цю велику зміну?” Ангел відповів: “Пізній дощ, відрада від обличчя Господнього, гучний поклик третього ангела”. ПДЦ 505.3

Велика сила супроводжувала цих вибраних. Ангел сказав: “Подивися!” Мою увагу було звернено на нечестивих та невіруючих. Усі вони були схвильовані. Сила й ревність народу Божого роздратувала їх та викликала лють. Сум'яття, сум'яття звідусіль. Я бачила, що проти цього гурту, котрий мав силу і світло від Бога, уживали заходів. Навколо них згустилася темрява, однак вони стояли, маючи схвалення Господа та покладаючись на Нього. Я бачила, що ці люди розгублені, але наступної миті почула, що вони ревно кличуть до Бога. День і ніч вони не переставали кликати до Нього (див. Луки 18:7, 8; Об'явл. 14:14, 15). ПДЦ 506.1

Я чула такі слова: “Хай буде воля Твоя, о Боже! Якщо Твоє Ім'я в цьому прославиться, спаси народ Твій! Визволи нас від язичників, що оточують нас! Вони призначили нас на смерть, але Твоя рука може дарувати спасіння”. Ось ті слова, які я можу згадати. Усі, здавалося, глибоко усвідомлювали свою негідність і виявляли повну покору перед Божою волею. Проте кожен, без винятку, подібно до Якова, ревно благав і змагався за визволення. Незабаром після їхніх ревних благань ангели, охоплені співчуттям, готові були рушити, аби принести їм визволення, але високий ангел-повелитель не дозволив їм. Він сказав: “Воля Божа ще не здійснилася. Вони мають випити чашу; вони повинні хреститися хрещенням”. ПДЦ 506.2

Незабаром я почула Божий голос, від якого небо й земля затремтять (див. Йоіла 3:16; див. також Євр. 12:26; Об'явл. 16:17). Стався потужний землетрус. Усюди хиталися й падали будівлі. Потім я почула тріумфальний вигук перемоги — гучний, мелодійний, чіткий. Я подивилася на людей, котрі напередодні перебували в такому горі й рабстві, їхній полон закінчився, і над ними сяяло чудове світло. Який гарний тоді вони мали вигляд! Сліди втоми й турботи зникли, здоров'я і краса відображалися на кожному обличчі. Вороги, язичники, що оточували їх, падали, немов мертві, — вони не змогли знести світла, яке осяяло визволених святих. Це світло і слава спочивали на них, доки на хмарах небесних не з'явився Ісус, і вірний, випробуваний народ миттєво змінився, від слави в славу. Могили відкрилися, і зодягнуті в безсмертя вийшли святі, вигукуючи: “Перемога над смертю й могилою!” Разом із живими святими вони були підхоплені назустріч своєму Господу в повітрі, і з усіх безсмертних уст лунали мелодійні вигуки слави й перемоги. ПДЦ 506.3

(Свідчення для Церкви, т. 1, c. [179-184]). ПДЦ 507.1