Поради для Церкви

Видіння, яке було неможливо розповісти

Під час серії зустрічей у Саламанці. Нью-Йорк, у листопаді 1890 року, коли місіс Уайт публічно зверталася до великих зібрань, вона досить ослабла й сильно застудилася дорогою до міста. Після однієї із зустрічей пішла до своєї кімнати, хвора й розчарована. Вона хотіла відкрити свою душу перед Богом, благаючи про милість, здоров'я і силу. Еллен стала на коліна біля стільця, і трапилося те, про що вона пише: “Я ще не вимовила жодного слова, як уся кімната, здавалося, наповнилася м'яким сріблястим світлом, і мій біль від розчарування та зневіри зник. Я була наповнена втіхою й надією — миром Христа”. ПДЦ 29.3

Саме тоді їй було дане видіння. Після нього Еллен уже не бажала ані спати, ані відпочивати. Вона була зцілена й почувалася, як після відпочинку. ПДЦ 30.1

Уранці необхідно було повідомити про своє рішення. Чи поїде вона до наступного місця проведення зустрічей, чи має повернутися додому до Батл-Кріка? О. Т. Робінсон, котрий координував усю роботу, та Уїльям Уайт, син місіс Уайт, прийшли до неї, щоб почути відповідь. Вони побачили її одягненою, здоровою і готовою їхати далі. Еллен розповіла про своє зцілення та про видіння. Вона сказала: “Я хочу сказати вам, що було відкрито мені минулого вечора. У видінні я, здавалося, перебувала в Батл-Кріку, і ангел-посланець сказав: ‘Іди за мною’”. Після цих слів Еллен завагалася. Вона не могла згадати побачене. Двічі намагалася розповісти, але не могла згадати видіння. Найближчими днями вона все ж таки записала те, що їй було показано. У тому видінні йшлося про плани щодо нашого журналу релігійної свободи, який тоді мав назву “Американський страж”. ПДЦ 30.2

“У нічних видіннях я перебувала на різних нарадах, де чула слова, повторювані впливовими людьми, а саме: якщо прибрати слова ‘адвентист сьомого дня’ зі сторінок журналу ‘Американський страж’ та нічого не говорити про суботу, тоді сильні мужі світу протегуватимуть йому; він стане популярним і виконає більшу роботу. Це звучало досить привабливо. Я бачила, як просвітліли їхні обличчя, і вони почали обдумувати курс дій, щоб зробити видання ‘Американського стража’ популярним та успішним. Уся справа була представлена людьми, котрі потребували істини в палатах розуму й душі”. ПДЦ 30.3

Зрозуміло, що вона бачила групу людей, які обговорювали редакційну політику цього видання. Коли в березні 1891 року почалася Генеральна Конференція, місіс Уайт попросили виступати перед працівниками щоранку о 5:30, а також проповідувати в суботу після обіду всій конференції, яка налічувала 4000 осіб. Для суботньої проповіді вона обрала такий текст: “Тож нехай сяє ваше світло перед людьми, щоб вони побачили ваші добрі діла й прославили Отця вашого, Який на небесах” (Матв. 5:16). Уся її проповідь була закликом до адвентистів сьомого дня зберігати відмітні риси їхньої віри. Тричі під час зустрічі Еллен Уайт починала розповідати про видіння, отримане в Саламанці, однак щоразу зупинялася. Події цього видіння просто зникли з її пам'яті. Тоді вона сказала: “Я матиму більше що сказати про це пізніше”. Вісниця Господня говорила свою проповідь майже годину, після чого зустріч завершилася. Усі помітили, що вона не могла згадати своє видіння. Президент Генеральної Конференції підійшов до неї і поцікавився, чи проводитиме вона ранкову зустріч. ПДЦ 31.1

“Ні, — відповіла Еллен, — я втомилася; я представила своє свідчення. Вам потрібно скласти інші плани щодо ранкового зібрання”. Були складені інші плани. ПДЦ 31.2

Повернувшись додому, місіс Уайт сказала членам своєї сім'ї, що не буде присутня на ранковій зустрічі. Вона була втомлена і збиралася добре відпочити. Еллен хотіла виспатися в неділю вранці, тому плани були складені відповідним чином. Того вечора, після закінчення засідання конференції, невелика група чоловіків зустрілася в одному з офісів видавництва Review and Herald. На цій зустрічі були представники видавництва, які випускали журнал “Американський страж”, а також представники Асоціації релігійної свободи. Вони зустрілися, щоб обговорити й вирішити дуже нагальне питання — лінію поведінки редакції “Американського стража”. Вони замкнули двері, і всі погодилися, що не відімкнуть їх, доки не розв'яжуть питання. ПДЦ 31.3

Близько третьої години ранку в неділю зібрання зайшло в глухий кут у зв'язку із заявою представників Асоціації релігійної свободи, котрі наголосили: якщо видавництво Pacific Press не погодиться з їхніми вимогами й не вилучить слів “адвентист сьомого дня” і “субота” зі сторінок журналу, вони не використовуватимуть його більше як орган Асоціації релігійної свободи. Це означало смерть журналу. Вони відімкнули двері, і всі розійшлися по своїх кімнатах та лягли спати. ПДЦ 31.4

Однак Бог, Котрий ніколи не спить і не дрімає, послав Свого ангела-вісника до Еллен Уайт о третій годині ранку. Він розбудив її і дав настанову обов'язково піти на зібрання працівників о 5:30, де вона має представити те, що їй було показано в Саламанці. Еллен одягнулася, підійшла до свого письмового стола, узяла журнал, де зробила запис про те, що їй було показано в Саламанці. Сцена ясно постала в її пам'яті, і вона додала дещо до вже написаного. ПДЦ 32.1

Служителі саме вставали з молитви в Молитовному домі, коли місіс Уайт з'явилася з пакетом рукописів. Президент Генеральної Конференції звернувся до неї: “Сестро Уайт, ми раді бачити вас. Чи є у вас вістка для нас?” ПДЦ 32.2

“Насправді є”, — відповіла Еллен і виступила вперед. Тоді почала говорити з того місця, на якому вчора зупинилася. Вона розповіла присутнім, що о третій годині цієї ночі була пробуджена від сну з повелінням піти на зустріч працівників о 5:30 і представити те, що їй було показано в Саламанці. ПДЦ 32.3

“У видінні, — сказала вона, — я, здавалося, була в місті Батл-Крік. Мене провели до офісу Review and Herald, і ангел-вісник наказав мені: ‘Іди за мною’. Я була приведена в кімнату, де група чоловіків палко обговорювала питання. Переважав запал, який не мав нічого спільного з обізнаністю”. Еллен розповіла про те, як ці люди обговорювали редакторську стратегію журналу “Американський страж”, і додала: “Я бачила, як один із присутніх там узяв номер ‘Американського стража’, високо підняв його і сказав: ‘Доки статті про суботу й Другий прихід не зникнуть із цього журналу, ми не зможемо більше використовувати його як орган Асоціації релігійної свободи’”. Протягом години вісниця Господня описувала засідання, показане їй у видінні ще кілька місяців тому, і на підставі цього одкровення давала поради. Потім вона сіла. ПДЦ 32.4

Президент Генеральної Конференції не знав, що й подумати. Він нічого не знав про ці засідання. Однак пояснень не довелося довго чекати. Підвівся один чоловік у кінці кімнати й почав говорити: ПДЦ 33.1

— Я був на тій зустрічі минулої ночі. ПДЦ 33.2

— Минулої ночі! — зазначила Еллен Уайт. — Минулої ночі? Я думала, вона відбулася кілька місяців тому, коли мені було дано видіння. ПДЦ 33.3

— Я був на тому засіданні минулої ночі, — продовжував він. — Я — той чоловік, котрий висловлював свою думку щодо статей у журналі, тримаючи його високо над головою. Я шкодую, що займав хибну позицію, але користаюся цією нагодою, щоб стати на правильний бік. ПДЦ 33.4

Він сів. ПДЦ 33.5

Підвівся інший чоловік. Це був президент Асоціації релігійної свободи. Зверніть увагу на його слова: ПДЦ 33.6

— Я був присутній на цих зборах. Минулого вечора, після закінчення конференції, декотрі з нас зустрілися в моїй кімнаті в офісі Review and Herald. Ми замкнулися й почали обговорювати питання і справу, представлені нам цього ранку. Ми залишалися там до третьої години сьогоднішнього ранку. Якби я почав описувати, що там відбувалося, та особисту думку присутніх у кімнаті, то не зміг би зробити цього так точно й правильно, як це зробила сестра Уайт. Тепер я бачу, що помилявся і займав хибну позицію. Завдяки даному цього ранку світлу я визнаю, що помилявся. ПДЦ 33.7

Того дня говорили й інші. Кожен із присутніх на засіданні минулої ночі підводився та свідчив, що Еллен Уайт точно описала їхнє засідання й позицію. Перед тим як зібрання того недільного ранку закінчилося, була зібрана група представників Асоціації релігійної свободи, і вона відмінила рішення, прийняте лише кілька годин тому. ПДЦ 33.8

Якби місіс Уайт не була спинена й розповіла видіння в суботу вдень, вістка не виконала б Божого наміру, оскільки засідання на той час ще не відбулося. ПДЦ 33.9

Люди чомусь не застосували загальної поради, даної в суботу після обіду. Вони вважали, що знають краще. Можливо, вони міркували так, як і багато людей сьогодні: “А може, сестра Уайт не розуміє” або: “Ми живемо тепер в інший час”. Думки, які сатана нашіптує нам сьогодні, такі ж самі, якими він спокутував наших служителів 1891 року. Бог свого часу та Своїми способами дав зрозуміти, що це Його справа, Він провадить й охороняє її. Його рука тримає кермо. Еллен Уайт зазначає, що Бог “часто допускав кризові ситуації, щоб Його втручання було очевидним. Цим самим Він ясно показував, що є Бог в Ізраїлі”. ПДЦ 34.1