Велика Боротьба

Звернення до тих, хто любить задоволення

Людям розбещеним, пожадливим і хтивим, любителям задоволень спіритизм подається в менш витонченій формі, ніж благородним і високоосвіченим інтелектуалам. У його грубих формах вони знаходять саме те, що відповідає їхнім смакам. Сатана вивчає слабкість натури кожної людини, її уподобання й гріхи, до яких вона схильна, а потім докладає всіх зусиль, щоб створити сприятливі умови, аби людина згрішила. Він спокушує людей до непомірності в речах, котрі в суті своїй не мають нічого ганебного. Але нестриманість ослаблює тілесні, розумові й моральні сили. Сатана занапастив і губить тисячі людей, спокушуючи їх задовольняти свої пристрасті, внаслідок чого людське єство уподібнюється до тваринного. І щоб довершити свою руйнівну роботу, він заявляє через духів, що «істинне пізнання підносить людину над усіма законами», « все, що існує, — добре», «Бог не осуджує», а «всі гріхи, які чиняться, не ставляться в провину ». Коли люди починають вірити, що їхні бажання — це найвищий закон, а свобода — це вседозволеність і людина відповідальна тільки перед собою, то чи ще можна дивуватися тому, що моральний занепад і розбещеність панують усюди? Багато людей Із задоволенням приймають вчення, яке дає їм змогу потурати бажанням невідродженого серця. Отже, людина звільняється від гальм самообмеження, нею керує пожадливість, розумові й духовні сили нівечаться тваринною хтивістю, і сатана, котрий торжествує, таким же чином заманює у свої пастки тисячі нових жертв, які при цьому не сумніваються, що вони є послідовниками Христа. GrHu 48.3

Бог дав світові достатньо світла, щоб люди могли виявити пастки сатани. Теорія, що лежить в основі спіритизму, різко суперечить ясним і переконливим ученням Святого Письма. Біблія навчає, що мертві нічого не знають, їхні думки зникають і вони не беруть участі ні в чому, що діється під сонцем, і їм нічого не відомо про радощі чи клопоти тих, хто був їм дорогий на землі. GrHu 49.1