Велика Боротьба

Кінець страждання

« Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади...» (Об'явл. 20:6) . А ті, хто не отримав прощення через по-каяння і віру, повинні прийняти «заплату за гріх». Згідно зі своїми вчинками вони нестимуть різне покарання як за тривалістю, так і за силою — « за вчинками їхніми », і врешті-решт помруть другою смертю. GrHu 41.2

Оскільки справедливий і милосердний Бог не може спасти грішника в його гріхах, Він позбавить його життя, право на котре він втратив сам через свої беззаконня і довів цим, що не гідний життя. Натхненний письменник зазначив: « А ще трохи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його» (Псал. 37:10). В іншому місці читаємо: «...І стануть вони, немов їх не було» (Авдія 16 ). Вкриті ганьбою, вони зникнуть у без-надійному вічному забутті. GrHu 41.3

Таким чином буде покладений край гріху з усім його горем і руйнуваннями, які він спричинив. Псалмист говорить: «Ти... безбожного знищив, ім'я їхнє Ти витер на вічні віки! О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність...» (Псал. 9:5,6). Іван, роздумуючи про вічність, чув вселенський гімн хвали, в якому немає дисонансу. Усе творіння як на Небі, так і на землі вихваляло Бога (Об'явл. 5:13). Там не буде жодної пропащої душі, яка зневажала б Бога у своїх нескінченних муках; ніякий зойк нещасних істот у «пеклі» не буде змішуватися зі співом спасенних. GrHu 41.4

На хибній теорії про природне безсмертя ґрунтується вчення про свідомий стан після смерті, котре, як і вчення про вічні муки, суперечить ученню Біблії, здоровому глузду, людяності. GrHu 42.1

Згідно з цією загальноприйнятою думкою, спасенні на Небі знають про все, що відбувається на Землі. Але хіба померлі можуть почуватися щасливими, коли вони бачать страждання живих, бачать гріхи їхніх улюблених, а також їхні скорботи, розчарування в житті? Чи могли б вони почувати себе щасливими на Небі, дивлячись на це все? І наскільки ж безглуздою є віра в те, що, як тільки дихання покидає тіло, душа непокаянного одразу ж потрапляє в пекельне полум'я! GrHu 42.2

А що говорить Писання про це? Людина несвідома після смерті: «... Вийде дух його — і він до своєї землі повертається, — того дня його задуми гинуть» (Псал. 146:4). «Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають... І їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!.. Бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!» (Екл. 9:5,6, 10). «...Бо не буде ж шеола прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти... Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу. Живий, тільки живий — Тебе славити буде, як я ось сьогодні...» (Ісаї 38:18,19). «Бо ж у смерті нема пам'ятання про Тебе, у могилі ж хто буде хвалити Тебе?» (Псал.6:6). GrHu 42.3

Апостол Петро в день П'ятидесятниці заявив, що патріарх Давид, « що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня... Не зійшов-бо на небо Давид...» (Дії 2:29, 34) . Той факт, що Давид залишається в могилі до дня воскресіння, свідчить про те, що праведні не йдуть на Небеса після своєї смерті. GrHu 42.4