Велика Боротьба

Перша неправда

Єдиний, хто обіцяв Адаму життя через непослух, був великий спокусник. А слова змія, звернені до Єви в Едемі — «умерти — не вмрете! », стали першою проповіддю про безсмертя душі. Однак це твердження, що грунтується тільки на авторитеті сатани, проповідується з християнських кафедр і приймається більшістю людства так само легко, як його прийняли і наші прабатьки. Божественний вирок: « Та душа, що грішить, вона помре» (Єзек. 18:20), набув іншого значення, а саме: «душа, що грішить, не помре, а буде жити вічно ». Якби людина після свого гріхопадіння мала вільний доступ до дерева життя, вона жила б вічно, і таким чином гріх був би безсмертним. Але херувим з вогняним мечем охороняв «дорогу до дерева життя» (Бут. 3:24), і нікому з родини Адама не було дозволено повернутися, щоб їсти життєдайного плоду. Тому й немає безсмертних грішників. GrHu 34.4

Але після гріхопадіння людини сатана наказав своїм ангелам докласти особливих зусиль, щоб насадити віру в природне безсмертя людини; спокусивши людей повірити в цей обман, сатана врешті-решт підвів їх до висновку, що грішники терпітимуть вічні муки. Тепер князь темряви, діючи через своїх духів, виставляє Бога мстивим тираном, заявляючи, що Він вкине до пекла всіх тих, хто не до вподоби Йому, примушуючи їх вічно відчувати Божий гнів. І коли вони зазнають невимовних мук і будуть корчитися у вічному полум'ї, їхній Творець із задоволенням дивитиметься на них з Небес. Таким чином запеклий ворог приписує свої властивості Творцеві. Жорстокість — це сатанинська риса характеру. Бог є любов. Сатана — це ворог, який спокушує людину до гріха, а потім, якщо вдається, знищує її. Наскільки несумісне з принципами любові й милосердя, і навіть з нашим розумінням справедливості є вчення про те, що померлі грішники мучаться в огні та сірці вічно палаючого пекла, що за гріхи цього короткого земного життя вони змушені будуть страждати доти, доки живим буде Ім'я Господнє. GrHu 35.1

Де ж на сторінках Слова Божого можна знайти таке вчення? Хіба викуплені на Небі втратять всяке почуття милості і навіть почуття людяності? Чи на зміну їм прийдуть непорушність стоїків і жорстокість варварів? Ні, і ще раз ні! Такого вчення в Божій Книзі немає. «... Як живий Я , — говорить Господь Бог, — не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити!» (Єзек. 33:11). GrHu 35.2

Яка користь Богові, якщо й припустимо, що Він відчуває задоволення від безперервних мук, від зойків і прокльонів творінь, котрі страждають і яких Він тримає в пекельному полум'ї? Чи можуть ці жахливі звуки стогону бути приємною музикою для слуху Безмежної Любові? Яка жахлива богозневага! Бог не може бути прославлений тим, що гріх упродовж нескінченних віків буде постійно збільшуватися. GrHu 36.1