Другий прихід Христа — головна подія майбутнього

20 грудня. Найвища гідність нашого Спасителя

“А коли Йому скаже хто: ‘Що це за рани на Твоїх руках? То відкаже: Побито Мене в домі тих, хто кохає мене’” (Зах.13:6) ДПХ 484.1

“І бачив я нове небо й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули” (Об'явл.21:1). Вогонь, що нищить нечестивих, очищує землю. Зникають усі сліди прокляття... ДПХ 484.2

Залишиться тільки одне: наш Спаситель завжди матиме на Собі сліди розп'яття. Його поранене чоло, бік, шрами на руках та ногах будуть нагадувати про жорстокі наслідки гріха. Дивлячись на Христа в Його славі, пророк говорить: “Проміння при боці у Нього, і там укриття Його сили” (Авак.3:4). Проколений бік Христа, звідки текла темно-червона кров, що примирила людину з Богом, — ось слава Спасителя, “укриття Його сили”. Сильний, щоб спасати через примиряючу ' жертву, Він був здатний чинити суд над тими, що зневажали милосердя Боже. Ці знаки приниження — Його найвищі почесті; впродовж вічності голгофські рани будуть прославляти Його і звіщати Його силу (Велика боротьба, c. [674]). ДПХ 484.3

Хрест Христа буде предметом вивчення і прославлення відкупленими у вічності. У Христі прославленому вони бачитимуть розп'ятого Христа. Спасенні ніколи не забудуть, що Той, Чия сила створила незліченні світи і керує їхнім рухом у безмежному просторі, — улюблений Божий, Велич небес, перед Яким схиляються херувими і серафими, — принизив Себе, щоб піднести грішну людину; поніс на Собі вину і ганьбу за гріх; переніс розлуку з Отцем, коли Той приховав від Нього Своє лице, доки скорбота і горе грішного світу не розбили Його серце і не позбавили життя на Голгофському хресті. Те, що Творець усіх світів, Вершитель долі людей відмовився від Своєї слави і принизив Себе з любові до людини, — буде постійно викликати подив і захоплення мешканців Всесвіту. Дивлячись на Відкупителя, на вічну славу Отця, яка сяє на Його обличчі, а також на престол, утверджений навіки й віки, та знаючи, що Боже Царство не матиме кінця, — всі викуплені народи висловлять свої почуття в прекрасній пісні: “Достойний, достойний Агнець, що був заколений, і примирив нас з Богом Своєю дорогоцінною кров'ю!” (Об'явл.5:12) (Велика боротьба, c. [651-652]). ДПХ 484.4