Другий прихід Христа — головна подія майбутнього

3 грудня. Нечестиві визнають Божу справедливість

“Адже всі ми станемо перед судом Христовим. Тому що написано: ‘Я живу, — говорить Господь, — і кожне коліно схилиться переді Мною, і кожен язик визнає Бога’” (Римл.14:10-11) ДПХ 467.1

“Як зачаровані, нечестиві спостерігають за коронацією Сина Божого. Вони бачать в Його руках скрижалі божественного Закону, Заповіді, які вони зневажали й порушували. Вони чують голоси спасенних, сповнені подиву, захоплення і палкої любові; і коли звуки прекрасної мелодії долинають до тих, хто стоїть за стінами міста, всі в один голос вигукують: ‘Великі та дивні діла Твої, о Господи Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих’ (Об'явл.15:3). І впавши ниць, вони вклоняються Князеві життя. ДПХ 467.2

Від слави й величі Христа сатана стоїть як закляклий. Колись помазаний херувим-хоронитель, він пригадує, звідки впав. Сяючий серафиме, ‘сину зірниці досвітньої’, як ти змінився, як ти впав! Він назавжди виключений з Божої Ради, де колись користувався повагою. Він бачить тепер іншого ангела, який стоїть поруч з Отцем у Його славі. Він бачить, як цей ангел, величної постави і вигляду, одягає корону на голову Христа; він знає, що ця висока честь могла б належати йому, Люциферові. ДПХ 467.3

У його пам'яті постають картини невинності й чистоти... Дивлячись на своє царство і на плоди власної праці, сатана бачить тільки крах і загибель... ДПХ 467.4

Але настав час, коли повстанню повинен бути покладений край, характер і наміри сатани — викриті. Цей вселенський ошуканець буде повністю розвінчаний коли востаннє намагатиметься позбавити Христа престолу, знищити Його народ і заволодіти містом Божим. Ті, хто об'єднався з ним, побачать цілковиту поразку його справи... Сатана викликає огиду. ДПХ 467.5

Диявол розуміє, що свавільне повстання зробило його непридатним для небес. Він розвивав свої здібності для боротьби проти Бога; небесна чистота, гармонія та мир обернулися б для нього нестерпною мукою. Мого звинувачення проти милосердного і справедливого Бога змовкають. Звинувачення, які він насмілювався кинути Єгові, тепер повністю лягають на нього. І ось нарешті сатана схиляється перед Богом і визнає справедливість винесеного йому вироку” (Велика боротьба, c. [668-670]). ДПХ 467.6