Другий прихід Христа — головна подія майбутнього

7 червня. Спіритизм, його роль у спокушанні

“Улюблені, не всякому духові вірте, а випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо багато лжепророків з'явилося у світі” (1Йоан 4:1). ДПХ 272.1

Багато хто потрапив до пастки, тому що вважав спіритизм звичайним шахрайством, але зіткнувшись віч-на-віч з проявами сили, котру не можна не визнати як надприродну, вони “будуть засліплені й приймуть її за велику Божу силу” (Велика боротьба, c. [553]). ДПХ 272.2

Тільки-но церкви приймуть вчення спіритизму, для плотського серця всілякі обмеження перестануть існувати й формальне визнання релігії перетвориться на ширму, яка приховуватиме найогидніші пороки. Віра у спіритичні явища відкриє шлях духам-спокусникам і “навчанням бісівським”, і вплив злих духів відчуватиметься в церквах (Велика боротьба, c. [603-604]). ДПХ 272.3

Звичайне духовенство не може успішно протистояти опору спіритизму. Священики не мають нічого, чим би вони захистили свої отари від згубного впливу. Служителі цього віку пожнуть багато сумних “плодів” спіритизму, тому що вони зневажали Божу істину, замінивши її міфами. ДПХ 272.4

Сатана довго готується до своєї завершальної спроби — звести світ. Початок цієї роботи покладено ще в Едемі, де він запевняв Єву: “Умерти — не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов боги, знаючи добро й зло” (Бут.3:4-5). Він поступово просувався до вершини своїх підступів — спіритизму. Йому ще не вдалося повною мірою здійснити свої атаки, одначе цього він досягне в останній час. Пророк говорить: “І бачив я три нечисті духи, подібні до жаб, що виходили з уст дракона, і з уст звіра, і з уст лжепророка. Це — духи демонські, що творять знамення, вони виходять до царів землі усього світу, щоб зібрати їх на битву в той великий день Бога Вседержителя” (Об'явл.16:13,14). За винятком тих, котрих захистить Божа влада через віру в Його Слово, увесь світ потрапить у тенета диявольської облуди. Народ буде заколисаний фальшивою безпекою і схаменеться лише тоді, коли виллється Божий гнів. (Велика боротьба, c. [561-562]). ДПХ 272.5