Вісті для молоді

44. Самозречення

Христос віддав усього Себе; усе, що Він робив, не мало ані крихти егоїзму. Він підкорив усе волі Свого Отця. Коли Його місія на Землі наближалася до завершення, Ісус міг сказати: “Я прославив Тебе на землі, завершив справу, яку Ти доручив Мені виконати” (Івана 17:4). І Він велить нам: “Навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем”. “Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе” (Матв. 11:29; Матв. 16:24). Нехай я буде скинуте з престолу душі та назавжди позбавлене свого верховенства. ВМ 118.2

Хто споглядає Христа в Його самозреченні й покорі серця, той змушений буде сказати, як сказав Даниїл, побачивши Мужа, подібного до синів людських: “Краса обличчя мого змінилася й знищилася” (Дан. 10:8)… Людська природа постійно намагається виявити себе й готова до суперництва; але хто навчається від Христа, той звільняється від свого “я”, гордощів, честолюбства; у його душі панує мир. “Я” віддане в розпорядження Святого Духа. Тоді ми не переживаємо про те, аби посісти найвище місце. Ми не намагаємося відтіснити інших та пробиватися вперед з метою звернути на себе увагу, натомість вважаємо, що наше найвище місце — біля ніг нашого Спасителя. Ми дивимося на Ісуса, очікуючи Його керівництва та слухаючи Його напутній голос. Апостол Павло, переживши цей досвід, сказав: “Я розп'ятий разом з Христом. І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене” (Гал. 2:19, 20) (Небесні принципи щасливого життя, c. [14, 15]). ВМ 118.3