Віра, якою я живу

3 січня. Обітниці належать мені

Біблія — безпомилковий дороговказ

Бо скільки є Божих обітниць, то в Ньому — “так”! І в Ньому — “амінь”: для слави Бога через нас! (2 Кор. 1:20). ВЯЖ 9.1

Дорогоцінна Біблія — Божий сад, а Його обітниці — це лілії, троянди і гвоздики (Рев'ю енд Геральд, 19 березня 1889 р.). ВЯЖ 9.2

Як я бажаю, щоб ми всі довірилися Божим обітницям!.. Нам не потрібно шукати у своїх серцях радісні емоції як підтвердження того, що ми прийняті Небом, натомість слід прийняти Божі обітниці і сказати: “Вони мої. Господь зливає на мене Свого Святого Духа. Я отримую світло, бо обітниця запевняє: ‘Вірте, що отримаєте, — і буде вам’. Вірою я проникаю за завісу й хапаюся за Христа, мою силу. Я дякую Богові за те, що маю Спасителя” (Ознаки часу, 25 березня 1889 р.). ВЯЖ 9.3

Священне Писання необхідно приймати не тільки як писане, а й сказане Слово Боже до нас. Коли нещасні страждальці приходили до Христа, Він бачив не лише тих, які просили допомоги, а й усіх, хто впродовж віків приходитиме до Нього з такими ж потребами і такою ж вірою. Коли Спаситель сказав паралізованому: “Кріпися, сину! Прощаються тобі твої гріхи!”, а жінці з Капернаума: “Дочко, віра твоя спасла тебе; іди в мирі!” (Матв. 9:2; Луки 8:48), — Він промовляв і до інших нещасних, обтяжених гріхом, котрі шукатимуть Його допомоги. ВЯЖ 9.4

Це стосується всіх обітниць Божого Слова. Через них Господь промовляє до кожного з нас особисто настільки прямо, ніби ми чуємо Його голос. Саме через ці обітниці Христос передає нам Свою благодать і силу. Обітниці — це листя з дерева життя “для оздоровлення народів” (Об'явл. 22:2). Прийняті й засвоєні, вони стають силою характеру, натхненням та підтримкою життя (Служіння зцілення, c. [122]). ВЯЖ 9.5

Нехай молоді люди вхопляться за руку Безмежної Сили. Віра зростає, якщо її тренувати. Зміцнюйтеся обітницями, із задоволенням покладайтеся на просту обітницю Божого Слова (Наставник молоді, 23 березня 1893 р.). ВЯЖ 10.1

Тримайте в пам'яті дорогоцінні слова Христа. Їх потрібно цінувати значно вище за срібло й золото (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [81]). ВЯЖ 10.2