Віра, якою я живу

22 жовтня. “Новий Завіт у Моїй крові”

Дотримання всіх настанов

Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, що за вас проливається (Луки 22:20). ВЯЖ 354.5

Розділяючи з учнями хліб і вино, Христос урочисто пообіцяв стати їхнім Спасителем. Він уклав з ними новий заповіт, згідно з яким усі, хто приймає Його, стають Божими дітьми та співспадкоємцями із Христом. Через цей заповіт вони одержали всі благословення, котрі Небо могло злити на них у житті земному і майбутньому. Новий заповіт затверджений кров'ю Христа, тому служіння причастя має нагадувати учням Ісуса про безмежну жертву, яку Він приніс за кожного з них особисто як за члена гріховного людства. ВЯЖ 354.6

Але служіння Вечері не повинно бути часом смутку. Воно було встановлене не з цією метою. Коли учні Господа збираються навколо Його столу, їм не слід сумувати й журитися з приводу власних переступів або зосереджуватися на своєму минулому духовному досвіді, яким би натхненним чи, навпаки, гнітючим він не був. Недоцільно також пригадувати свої непорозуміння з братами. Усі ці питання необхідно вирішувати в період підготовки до Вечері Господньої. Самоаналіз, визнання своїх гріхів та з'ясування непорозумінь — усе це слід зробити раніше. Тепер же ми прийшли на зустріч з Ісусом. Нам потрібно стояти не в тіні хреста, а в його спасенному світлі, відкриваючи свої душі для яскравих променів Сонця Праведності. Із серцями, очищеними дорогоцінною кров'ю Христа, усвідомлюючи Його невидиму присутність, ми зможемо почути Його слова: “Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам” (Івана 14:27) (Христос — надія світу, c. [658, 659]). ВЯЖ 355.1

Викупна жертва досконала і достатня. Це новий завіт, закарбований Його Кров'ю, пролитою за багатьох на відпущення гріхів. Так сказав Христос на останній Вечері. У цій чаші міститься сила, яка примиряє й очищає душу тих, хто приймає її з вірою. Це бальзам Ґалааду, призначений Богом для відновлення здоров'я та сили душі, ураженої гріхом (Біблійний коментар АСД, т. 5, c. [1102]. Коментар Е. Уайт). ВЯЖ 355.2