Віра, якою я живу

2 жовтня. Місто сховище

Об'єкт небесної турботи

Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі: “То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав” (Псал. 132:13, 14). ВЯЖ 332.1

Упродовж багатьох століть переслідувань, боротьби й темряви Бог підтримував Свою Церкву. Жодна хмара не затьмарювала її без Його волі. Жодна ворожа сила не повставала без Його відома. Господь не залишав Свою Церкву, а відкривав у пророцтвах подальший хід подій; і те, що провіщали натхнені Його Духом пророки, збувалося у визначений час. Усі Божі наміри виконаються. Його Закон непорушно з'єднаний із Його престолом, і жодні сили зла не зможуть знищити його. Істина — богонатхненна; її охороняє Бог, і вона здатна подолати будь-який опір. ВЯЖ 332.2

Упродовж віків духовної темряви Церква Божа була подібна до міста на горі. Зі століття в століття протягом багатьох поколінь у її середовищі викладали чисте небесне вчення… Це те місце, де завжди діє Божа благодать і де Він з особливим задоволенням виявляє Свою силу, здатну перетворювати серця (Дії апостолів, c. [11, 12]). ВЯЖ 332.3

Церква — це Божа фортеця, Його місто-сховище в бунтівливому світі. Усяке відступництво Церкви — це зрада щодо Того, Хто викупив людство кров'ю Свого Єдинородного Сина. Від початку Церква на Землі складалася з вірних душ. У кожному столітті Господь мав Своїх вартових, які вірно свідчили сучасникам. Ці вартові звіщали вістку перестороги, і, коли одні змушені були скласти свою зброю, інші продовжували їхню справу. Бог уклав заповіт зі Своїми свідками, об'єднавши земну Церкву з Церквою небесною. Він посилав Своїх ангелів на служіння Церкві, і пекельні ворота не могли подолати Його народ (там же). ВЯЖ 332.4

Бог любить Своїх дітей безмежною любов'ю. Для Нього Його Церква — найдорожче на Землі (Наочні уроки Христа, c. [166]). ВЯЖ 332.5