Віра, якою я живу

27 липня. Час закінчується

Остаточне знищення гріха

Цінуючи час, бо дні лукаві (Ефес. 5:16). ВЯЖ 250.3

23 жовтня 1879 року, близько другої години ночі, Дух Господній спочив на мені, і я бачила сцени майбутнього суду… Здавалося, що настав великий день виконання Божого вироку. Десятки тисяч десятків тисяч зібралися перед великим престолом, на якому сиділа велична на вигляд Особа. Кілька книг лежало перед Ним, і на обкладинках кожної з них було написано золотими, ніби вогненними, літерами: “Головна книга Неба”. Потім розгорнулася одна із книг з іменами тих, хто стверджував, що вірить в істину… Коли цих людей одного за одним називали на ім'я та згадували про їхні добрі діла, їхні обличчя починали сяяти святою радістю… ВЯЖ 250.4

Розгорнулася ще одна книга, у ній були записані гріхи тих, хто визнавав істину. Під загальним заголовком “Егоїзм” перераховувалися всі інші гріхи… Тоді Святий, Котрий сидів на престолі, почав повільно перегортати сторінки небесних записів. Його пильний погляд, здавалося, проникав у саму глибину душі, і тієї ж миті кожне слово, кожен учинок життя подумки зринали перед очима людей так ясно, ніби все це було написане вогненними літерами… ВЯЖ 250.5

Про одних людей було написано, що вони даремно займають місце… Ця категорія людей поставила своє “я” на перше місце і працювала тільки заради власних корисливих інтересів… ВЯЖ 251.1

Потім було поставлено запитання: “Чому ви не випрали одяг свого характеру та не вибілили його в крові Агнця?.. Ви не бажали брати участь у Його стражданнях і тепер не маєте права брати участь з Ним у Його славі”… Потім книгу згорнули, і з обличчя Сидячого на престолі впала завіса, відкривши страшну славу й велич Сина Божого. ВЯЖ 251.2

Раптом ця картина зникла, і я зрозуміла, що все ще перебуваю на Землі. Я була дуже вдячна за те, що день Божий ще не настав і що нам дарований дорогоцінний час випробування для приготування до вічності (Свідчення для Церкви, т. 4, c. [384-387]). ВЯЖ 251.3