Віра, якою я живу

6 липня. Храм і приношення

Святилище в старозавітні часи

Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для Мене приношення. Від кожного мужа, що дасть добровільно його серце, візьмете приношення для Мене (Вих. 25:2). ВЯЖ 227.1

Сам Бог дав Мойсеєві план будівлі з точними вказівками щодо розмірів і форм, необхідних матеріалів та всіх предметів облаштування. Святиня, збудована людськими руками, була задумана як “подоба небесних речей” (Євр. 9:23, 24); це була мініатюрна копія Небесного храму, де Христос, великий Первосвященик, після принесення Себе в жертву мав здійснювати служіння для блага грішника… ВЯЖ 227.2

До спорудження святилища необхідно було здійснити підготовчу роботу, яка вимагала матеріальних витрат; потрібно було зібрати велику кількість найдорогоцінніших матеріалів, однак Господь міг прийняти лише добровільне приношення. “Від кожного мужа, що дасть добровільно його серце, візьмете приношення для Мене”, — таким було Божественне повеління, яке Мойсей передав усій громаді. Відданість Господу й дух жертовності були першими вимогами в справі спорудження святині, у якій мав перебувати Всевишній. ВЯЖ 227.3

Увесь народ відгукнувся одностайно. “І приходили кожен чоловік, кого вело серце його, і кожен, кого дух його чинив щедрим, і приносили приношення Господеві для роботи скинії завіту, і на кожну працю його, і на священні шати. І приходили ті чоловіки з жінками, кожен щедросердий, і приносили гачка, і носову сережку, і персня, і сережку, всякі золоті речі, та все, що людина приносила, як золото приношення для Господа” (Вих. 35:21, 22)… ВЯЖ 227.4

Коли споруджувалася святиня, увесь народ — старі й молоді, чоловіки, жінки, діти — продовжував приносити свої дари, доки люди, призначені виконувати роботу, не повідомили, що приношень уже достатньо і навіть більше, ніж потрібно…. ВЯЖ 227.5

Усі, хто любить Бога й цінує благословення Його священної присутності, виявлять такий самий дух жертовності в справі спорудження дому, де Бог зустрічатиметься з ними. Вони матимуть бажання принести Господу найкращі дари, якими володіють (Патріархи і пророки, c. [343, 344]). ВЯЖ 228.1

Якщо коли-небудь і був час жертвувати, то він настав тепер (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [450]). ВЯЖ 228.2