Віра, якою я живу

16 січня. Стіл, накритий для мене

Цілюща сила Слова

Хто їсть Моє тіло і п'є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. Бо Моє тіло — справжня пожива, а Моя кров — справжній напій (Івана 6:54, 55). ВЯЖ 23.1

Вічне життя — це засвоєння живих основ Священного Писання, виконання волі Бога. Саме це означають слова “їсти тіло і пити кров Божого Сина”. Усі мають перевагу приєднатися до небесного хліба через вивчення Слова і таким чином зміцнити свої духовні м'язи (Рев'ю енд Геральд, 29 березня 1906 р.). ВЯЖ 23.2

Кожен повинен засвоювати благословення для своєї душі, інакше не насититься… Ви розумієте, що не станете ситими, спостерігаючи за іншими людьми, які бенкетують за великим столом. Якщо ми не прийматимемо фізичну їжу, то голодуватимемо; таким же чином ми втратимо духовні сили й енергію, якщо не будемо їсти хліб духовний… ВЯЖ 23.3

Стіл накритий, і Христос запрошує вас на бенкет. Чи потрібно залишатися осторонь, відмовляючись від Його щедрості та заявляючи: “Він приготував це не для мене”? Ми часто співаємо псалом, у якому йдеться про бенкет, коли щаслива сім'я, відгукнувшись на щире запрошення батька, збирається разом, аби споживати їжу зі щедрого столу. У той час як щасливі діти збираються за столом, на порозі стоїть голодна вбога дівчинка. Її запрошують увійти, але вона сумно повертається в інший бік, кажучи: “Тут немає мого батька!” Чи вчините ви так само, почувши запрошення Ісуса? О, я благаю вас відкрити для себе факт, що в небесних оселях ми маємо Батька! Він бажає зробити вас учасниками Його рясних благословень. І кожен, хто приходить з довірливою любов'ю маленької дитини, знайде там Батька (Ознаки часу, 5 вересня 1895 р.). ВЯЖ 23.4

Приходьте до води життя і пийте. Не стійте осторонь та не скаржтеся на спрагу. Воду життя всім дають даром (Вісник Австралійської уніонної конференції, 1 жовтня 1903 р. або див. Південний сторож, 4 грудня 1902 р.). ВЯЖ 24.1

Люди, які споживають і засвоюють це Слово, узгоджуючи з ним усі свої дії й кожну рису свого характеру, зміцняться Божою силою. Воно наділяє душу нетлінною силою, удосконалюючи досвід та приносячи радість, яка пробуватиме вічно (Рев'ю енд Геральд, 29 березня 1906 р.). ВЯЖ 24.2