Віра, якою я живу

5 червня. Жива доброчинність

Дари для всіх

Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: “Блаженніше давати, ніж брати!” (Дії 20:35). ВЯЖ 190.3

Нам слід вважати себе управителями Божого майна, а Бога — головним Власником, Якому ми маємо віддати належне Йому, коли Він цього вимагатиме… ВЯЖ 190.4

Рабам Божим потрібно щодня виявляти свою волю в добрих ділах та щедрих пожертвах для Бога (Свідчення для Церкви, т. 4, c. [480, 481]). ВЯЖ 190.5

Передсмертні заповіти — це жалюгідна підміна доброчинності, яку слід було здійснювати протягом життя (там же). ВЯЖ 190.6

Накопичення багатства не просто даремне, це — прокляття. У житті це пастка для душі, що відволікає нашу прихильність від небесного скарбу. У великий Божий день це багатство засудить свого власника, свідкуючи про невикористані таланти та знехтувані можливості… Хто усвідомлює, що його гроші — талант від Бога, той буде використовувати їх ощадно і вважатиме за обов'язок економити їх, аби бути спроможним давати (Наочні уроки Христа, c. [352]). ВЯЖ 190.7

Жахливо нерозумно відкладати приготування до вічності до останньої години свого земного життя. Великої помилки також припускається той, хто відкладає виконання Божих вимог щедро жертвувати на Його справу до часу, коли йому доведеться передати управління своїм майном іншим особам. Люди, яким ви довіряєте свої грошові таланти, можливо, не розпорядяться ними так розсудливо, як могли б це зробити ви. Як можуть багаті люди так ризикувати?! Ті, хто до самої смерті не бажає розлучатися зі своїм майном, заповідають його швидше смерті, аніж Богові. Роблячи так, багато хто діє всупереч плану, який Бог ясно виклав у Своєму Слові. Якщо вони хочуть зробити добре діло, то повинні вхопитися за нинішні золоті моменти і щосили працювати, ніби боячись, що можуть втратити цю сприятливу можливість… ВЯЖ 191.1

Бажаючи отримати майбутнє вічне життя, усі ми повинні багатіти добрими ділами в земному житті. Коли судді сядуть і розгорнуться книги, кожен отримає згідно зі своїми ділами (Свідчення для Церкви, т. 4, c. [480, 481]). ВЯЖ 191.2