Віра, якою я живу

152/368

30 травня. Не розчаровуйтеся!

Освячення і християнський досвід

Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити (І. Нав. 1:9). ВЯЖ 182.2

Коли минув день очікуваного Другого приходу Ісуса Христа 1844 року, кілька братів і сестер зібралися разом. Усі були дуже засмучені пережитим болісним розчаруванням. Раптом у приміщення, де вони перебували, увійшов чоловік, голосно вигукуючи: “Будьте мужніми в Господі, брати, будьте мужніми в Господі!” Він знову і знову повторював ці слова, поки обличчя всіх присутніх не засяяли та їхні голоси об'єдналися в прославленні Бога. ВЯЖ 182.3

Сьогодні я звертаюся до кожного Божого працівника: “Будьте мужніми в Господі!”… ВЯЖ 182.4

Деякі завжди зосереджують увагу на неприємних, бентежливих обставинах, тому їх охоплює невір'я. Вони забувають, що все Небо бажає зробити їх каналами, через які небесні благословення виливатимуться на світ, і що Господь Ісус — невичерпна скарбниця, з якої всі люди можуть черпати силу й мужність. Не потрібно сумувати і мучитися думками про майбутнє. Бог ніколи не допустить, щоб зловісна тінь сатани затьмарювала наш шлях. Ворог усіляко намагається приховати світло, яке сяє від Сонця Праведності. Однак наша віра має пронизувати цю тінь (Служителі Євангелія, c. [265, 266]). ВЯЖ 182.5

Щоб зробити наше служіння Богові досконалим, необхідні надія та сміливість. Ці якості є плодами віри. Розпач — гріховне, нерозсудливе почуття. Господь може і хоче рясною мірою дарувати Своїм рабам силу, необхідну їм під час спокуси й випробування… ВЯЖ 182.6

Для розчарованих осіб існують надійні ліки: віра, молитва і праця. Саме віра та праця приносять упевненість і задоволення, що зростають з дня на день. Не лякайтеся навіть у найбільш безпросвітні хвилини життя. Зберігайте віру в Бога (Пророки і царі, c. [164]). ВЯЖ 183.1

Христос не втрачав надії й мужності, і Його послідовники повинні виявляти таку ж непохитну віру… Їм слід не впадати у відчай, а жити надією. Христос з'єднав їх з Божим престолом золотим ланцюгом Своєї незрівнянної любові (Христос — надія світу, c. [679]). ВЯЖ 183.2