Віра, якою я живу

22 травня. Коли доречне повторне хрещення

Поховані з Ним через хрещення

А тепер чого очікуєш? Устань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши Його Ім'я! (Дії 22:16). ВЯЖ 172.4

У наші дні знайдеться чимало людей, які мимоволі порушили одну з постанов Божого Закону. Коли до них прийшло усвідомлення цього і вимоги четвертої заповіді постали перед їхнім сумлінням, вони побачили себе грішниками в Божих очах. “Гріх є беззаконням”, і “хто весь Закон виконує, а згрішить в одному, той став винним у всьому” (1 Івана 3:4; Якова 2:10). ВЯЖ 173.1

Людина, яка щиро прагне до істини, не виправдовуватиме свій гріх незнанням Закону, оскільки світло було в її досяжності, Слово Боже було цілком доступне її розумінню і Христос усіх закликав досліджувати Писання. Істинно віруюча людина шанує Закон Божий як святий, праведний і добрий та кається в його порушенні. З вірою вона звертається до викупної Крові Христа, отримуючи обітницю прощення. Її минуле хрещення нині вже не задовольняє її. Вона побачила себе грішником, звинуваченим Законом Божим, по-новому відчула свою смерть для гріха і тепер бажає знову бути похованою із Христом при хрещенні, щоб воскреснути для нового життя… ВЯЖ 173.2

Зазначене питання кожен має вирішити індивідуально, відповідно до особистого усвідомлення та з Божим страхом… Спонукувати до повторного хрещення буде тільки Бог і ніхто інший; дайте ж Господу можливість діяти через Свого Святого Духа на розум людей, аби кожен з них підходив до такого важливого кроку із цілковитою впевненістю та із вдоволенням своїм рішенням… ВЯЖ 173.3

Повторне хрещення необхідно представляти як велику перевагу і благословення; саме в такому світлі його мають розглядати всі, хто повторно хреститься, якщо, звичайно, вони сформували про нього правильне уявлення (Євангелізм, c. [372-375]). ВЯЖ 173.4

Перевага та обов'язок кожного християнина — здобути багаті досвіди з Богом. “Я — Світло для світу! — сказав Ісус. — Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя” (Івана 8:12)… Кожний крок віри й послуху наближає душу до Світла, у Якому “немає ніякої темряви” (Велика боротьба, c. [475, 476]). ВЯЖ 173.5