Віра, якою я живу

4 травня. Сини і дочки Божі

Прощення і прийняття

А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його Ім'я (Івана 1:12). ВЯЖ 152.2

Саме за допомогою віри в Ісуса Христа серце приймає істину і людина очищається… У її душі незмінно перебуває принцип, який допомагає перемагати спокусу. “Кожний, хто в Ньому перебуває, не грішить” (1 Івана 3:6). Бог має силу зберегти душу, яка перебуває в Христі, коли вона піддається спокусі… ВЯЖ 152.3

Самого лише визнання недостатньо. Християнин — це той, хто перебуває в Христі… Якщо розум людини не буде підкорятися розумові Божому, кожне зусилля очистити себе буде даремним, оскільки підняти людину неможливо жодним іншим чином, як тільки через пізнання Бога (Біблійний коментар АСД, т. 7, c. [951]. Коментар Е. Уайт). ВЯЖ 152.4

Ви повинні запитати себе: “Чи я християнин?” Бути християнином означає значно більше, ніж багато хто розуміє. Це передбачає більше, ніж просто наявність вашого імені в церковних списках. Це означає бути в єднанні із Христом. Це означає мати просту віру, непохитно покладаючись на Бога. Це означає виявляти дитячу довіру до вашого Небесного Отця через Ім'я та заслуги Його дорогого Сина. Чи подобається вам дотримуватися Заповідей Бога, оскільки це Його принципи, вираження Його характеру і вони такі ж незмінні, як і Божий характер? Чи шануєте ви й любите Закон Єгови? (Наставник молоді, 18 травня 1893 р.). ВЯЖ 152.5

Як сини і дочки Божі, християни повинні прагнути до досягнення найвищої мети, поставленої перед ними в Євангелії. Вони заспокояться тільки тоді, коли досягнуть досконалості (Вісті для молоді, c. [73]). ВЯЖ 152.6

Тим, хто приймає Його, Господь дає владу стати Божими дітьми, аби Бог наприкінці міг визнати їх Своїми і вони жили з Ним упродовж вічності. Якщо в цьому житті вони вірні Богові, значить врешті-решт “побачать Його обличчя, а Його Ім'я на їхніх чолах” (Об'явл. 22:4). А чи існує на Небі більша радість, ніж бачити Бога? Чи може бути більша радість для грішника, спасенного благодаттю Христа, ніж дивитися на лице Бога і знати Його як Отця? (Служіння зцілення, c. [421]). ВЯЖ 153.1