Віра, якою я живу

10 квітня. Прообраз зустрівся з реальністю

Обмиті Кров'ю Агнця

А нині, в Ісусі Христі, ви, що колись були далекими, кров'ю Христа стали близькими (Ефес. 2:13). ВЯЖ 124.2

Божому народові, якого Господь називає Своєю власністю, було довірено закон, який мав дві складові — моральну і церемоніальну… ВЯЖ 124.3

Від моменту творіння моральний Закон був невід'ємною частиною Божого плану. Він є таким же незмінним, як і Сам Бог. Церемоніальний закон відповідав конкретній меті в Христовому Плані спасіння людства. Прообразна система жертв та приношень була встановлена для того, щоб за допомогою цього служіння грішник міг побачити велику Жертву — Христа… Церемоніальний закон мав славний характер. Цей засіб передбачили Ісус Христос та Отець, і він сприяв спасінню людства. Уся система прообразів ґрунтувалася на Христі. Адам бачив Христа в невинній тварині, яка помирала за його злочин проти Закону Єгови (Біблійний коментар АСД, т. 6, c. [1094, 1095]. Коментар Е. Уайт). ВЯЖ 124.4

Потреба в служінні жертв та приношень зникла, коли прообраз зустрівся з реальністю в смерті Христа. У Ньому слабкі обриси набули форми… Закон Божий зберігатиме свій піднесений характер доти, доки існує престол Єгови. Цей Закон є вираженням Божого характеру… Образи й тіні, приношення й жертви втратили своє значення після смерті Христа на хресті, але Божий Закон не був розіп'ятий разом із Христом… А сьогодні він [сатана] обманює людей у питаннях Закону Божого (Біблійний коментар АСД, т. 6, c. [1116]. Коментар Е. Уайт). ВЯЖ 124.5

Закон Десяти Заповідей живий і житиме в усі віки… Бог приніс безмежну жертву, віддавши Свого Єдинородного Сина нашому світові, не для того, щоб дати людині можливість порушувати Божі Заповіді в цьому житті й у житті вічному (Біблійний коментар АСД, т. 6, c. [1116]. Коментар Е. Уайт). ВЯЖ 125.1

Він [Христос] віддав Своє дорогоцінне безневинне життя, щоб спасти винне людство від вічної загибелі і щоб через віру в Нього воно могло стати невинним перед Божим престолом (Біблійний коментар АСД, т. 7, c. [914]. Коментар Е. Уайт). ВЯЖ 125.2