Боротьба і мужність

4 квітня. Чужий вогонь

“І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм” (Левит 10:1; див. також Левит 10:1-11). БМ 110.2

Після Мойсея та Аарона Надав і Авігу посіли найвище становище в Ізраїлі. Господь ушанував їх особливим чином, дозволивши разом із 70 старійшинами побачити Його славу на горі. Але це не могло виправдати ні їхнього гріха, ані поблажливого ставлення до нього. Ці мужі отримали велике світло, під час сходження ізраїльських князів на гору мали перевагу спілкуватися з Богом і перебувати у світлі Його слави; однак це не надавало їм жодного права лестити себе думкою, нібито вони можуть безкарно грішити, а Бог, Який удостоїв їх такої честі, не каратиме суворо за їхнє беззаконня. У таких міркуваннях приховується фатальна помилка. Чим більше людина отримала світла та переваг, тим більшою святістю та чеснотами вона повинна володіти — у відповідності з отриманим світлом. Усе, що не відповідає таким вимогам, Бог не може прийняти. Великі благословення чи привілеї не повинні заохочувати до безтурботності. Вони ніколи не дають тим, котрі мають їх, дозволу на гріх або підстави вважати, нібито Бог не буде вимогливим до них… БМ 110.3

Надав і Авігу від юних років не були навчені самовладання… Звичка потурати собі настільки вкорінилася, що перед нею виявилося безсилим навіть усвідомлення священного обов'язку. Вони не були навчені шанувати авторитет батька, а тому не розуміли необхідності повного послуху у виконанні Божих вимог. Недоречна поблажливість, виявлена Аароном до своїх синів, призвела до стягнення ними Божого гніву. БМ 110.4

Бог бажає навчити людей, що потрібно виявляти до Нього шанобливість та благоговіння. Господь приймає лише повний послух. Для Бога було недостатнім, щоб в урочистий час служіння все було зроблено майже так, як Він звелів… БМ 111.1

Нехай ніхто не обманюється, вважаючи, ніби якась частина Божих Заповідей має несуттєве значення або що Бог погодиться на заміну Своєї вимоги чимось іншим (Патріархи і пророки, c. [359, 360]). БМ 111.2