Боротьба і мужність

5 листопада. Улюблений учень

“Ми любимо Його, бо Він перший полюбив нас” (1 Івана 4:19). БМ 349.1

Іван відомий серед інших апостолів як “учень, якого любив Ісус” (Івана 21:20)… Він отримав багато доказів того, що Спаситель любить його й довіряє йому. Він був одним із трьох, кому було дозволено споглядати славу Христа на горі Преображення та Його муки в Гефсиманії; це його опіці наш Господь довірив Свою матір в ті останні години страждання на хресті (Дії апостолів, c. [539]). БМ 349.2

Іван за своєю натурою був людиною, яка пристрасно шукала любові, співчуття і дружнього спілкування. Він завжди намагався бути ближче до Ісуса, сідав поруч з Ним, схиляв свою голову Йому на груди. Як квітка вбирає сонце і росу, так він вбирав Божественні світло і життя (Виховання, c. [87]). БМ 349.3

Глибина та палкість любові Івана до свого Вчителя були не причиною Христової любові до нього, а наслідком цієї любові. Іван бажав бути подібним до Ісуса, і внаслідок перетворювального впливу любові Христа він справді став лагідним і покірним… Іван пізнав Спасителя на власному досвіді. Уроки його Вчителя були закарбовані в його душі. Коли він свідчив про благодать Спасителя, його прості слова відкривали любов, якою було просякнуте все його єство. БМ 349.4

Палка любов Івана до Христа спонукала його завжди бути поряд з Ним. Спаситель любив усіх дванадцятьох, але Іван був найбільш сприйнятливим. Він був наймолодшим і з дитячою довірою відкривав своє серце Ісусові. Таким чином, він перебував у більш тісному єднанні з Христом, і через нього людям були передані найглибші духовні істини… БМ 349.5

Іван міг говорити про любов Отця так, як ніхто інший. Він відкривав своїм ближнім те, що відчував у власній душі, являючи у своєму характері Божі риси… Христоподібним сяйвом його обличчя випромінювало красу тієї святості, котра змінила його. З любов'ю і захопленням споглядав він Спасителя, доки єдиним його бажанням не стало уподібнитися до Христа й перебувати в єднанні з Ним і доки в його характері не відобразився характер його Господа (Дії апостолів, c. [544, 545]). БМ 349.6