Боротьба і мужність

25 червня. Велич у приниженні

“Хоч сиджу в темноті, та Господь мені світло! Буду зносити я гнів Господній, бо згрішила Йому, аж поки не вирішить справи моєї, та суду не вчинить мені” (Михея 7:8, 9). БМ 200.4

Сумління нагадувало Давидові гіркі та принизливі для нього істини. У той час як його вірні піддані дивувалися такому несподіваному повороту долі, для царя це не було таємницею. Давид передчував, що такий час прийде. Він дивувався, що Бог так довго терпів його гріхи й відкладав заслужене покарання. І тепер, у час такої поспішної та сумної втечі, босий, зодягнутий у лахміття замість царських шатів, прислухаючись до голосіння своїх прибічників, що відлунням відбивалося в горах, він думав про свою улюблену столицю — місто, що стало свідком його гріха, і, згадуючи про Божу доброту й довготерпіння, не втрачав надії… БМ 200.5

Не один грішник намагається виправдати свій гріх, вказуючи на падіння Давида, але як мало таких, котрі каються й упокорюють себе, як і він. Як мало людей приймає докір та покарання з терпінням і стійкістю Давида… Він визнав свій гріх і упродовж багатьох років намагався виконувати свої обов'язки як вірний Божий слуга. Він працював на благо свого царства, і за часів його правління воно досягло небувалої могутності й розвитку. Давид також зібрав величезні запаси будівельних матеріалів для спорудження Божого дому; невже вся праця його життя виявиться марною? Невже плоди самовідданої роботи, геніального й мудрого управління державою потраплять до рук його нечестивого та віроломного сина, котрий не вболіває ані за Божу честь, ані за добробут Ізраїлю? Якими природними могли б здаватися нарікання Давида на Бога під час такого великого лиха! БМ 201.1

Але він бачив, що причина цього лиха — його власний гріх… Господь не залишив Давида. Його переживання, коли він, жорстоко скривджений і ображений, виявляв дух смирення та безкорисливості, великодушності та покірності, є однією з найблагородніших сторінок у його житті. Ще ніколи правитель Ізраїлю не був таким по-справжньому великим в очах Небес, як у цей час найбільшого приниження (Патріархи і пророки, c. [737, 738]). БМ 201.2