Наше найвище покликання

22 квітня. Спасенні благодаттю Бога

Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар, не від діл, щоб ніхто не хвалився (Ефес. 2:8, 9). ННП 134.2

Божественне благовоління, благодать Бога, якою Він наділяє нас через Ісуса Христа, надто дорогоцінне, щоб віддавати його в обмін за будь-які уявно гідні вчинки смертної грішної людини. Людина не має в собі нічого. Найбільш піднесений талант бере початок не від людини, а є даром її Творця і нічого не може придбати в Бога. Сріблом і золотом не купиш Боже благовоління, оскільки багатство у світі — це довірений Господом талант. Нехай ніхто не думає, що великі пожертви на діла доброчинності прославлять його в Божих очах, здобудуть для нього благовоління Небес або забезпечать місце в оселях, які Ісус пішов приготувати для тих, хто любить Його. Дорогоцінна кров Христа цілком ефективна... ННП 134.3

Воскресіння Христа з мертвих було печаткою, якою Отець увінчав місію Христа. Воно стало відкритим проявом Його повного задоволення здійсненим викупленням. Він прийняв жертву, принесену Ісусом заради нас. Вона повністю й досконало відповідала Божим вимогам. Ніхто з людей жодними своїми ділами не зміг би доповнити здійснене Христом. Коли Ісус проголосив на хресті: “Звершилося!”, слава і тріумф наповнили Небеса, а конфедерацію зла охопило замішання. Після цього переможного вигуку Викупитель світу схилив голову і помер... Але у Своїй смерті Він став Переможцем, відчинивши ворота вічної слави, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне. ННП 135.1

Єдина надія для грішника — повністю покластися на Ісуса Христа... Бог обов'язково прийме нас, тільки через Свого улюбленого Сина, а добрі діла — лише результат дії Його вибачної любові. Вони — не наша заслуга; наші добрі діла не наділяють нас нічим таким, що дозволило б нам претендувати па свою частку в спасінні наших душ. Спасіння — Божий безоплатний дар віруючому, даний йому тільки завдяки Христу. Неспокійна душа може здобути мир через віру в Христа... Людина не може представити свої добрі діла як прохання про спасіння власної душі.⁵¹ ННП 135.2