Наше найвище покликання

17 березня. Зневірившись у собі, ми кличемо до Бога

Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: “Признаюся в проступках своїх перед Господом!” — і провину мого гріха Ти простив (Псал. 32:5). ННП 92.3

Давид часто здобував перемоги в Бозі, проте багато роздумував про свої вади та гріховність. Його сумління не дрімало і не померло. “Мій гріх передо мною постійно”, — вигукує він у Псал. 51:5. Давид не тішив себе тим, що проблема гріха його не стосується і не повинна його турбувати. Бачачи глибину обману у власному серці, він... молився, аби Бог... очистив його від таємних гріхів. ННП 92.4

Для нас небезпечно закривати свої очі і робити запеклою свою совість, щоб не бачити і не усвідомлювати власних гріхів.²⁴ ННП 92.5

Покірне серце не вважатиме визнання приниженням, Воно не вважатиме для себе ганьбою зізнатися, якщо хоч якось, нехай навіть у думках, образило свого брата або перешкодило здійснюваній через нього Божій справі.²⁵ ННП 93.1

Нерозкаяні гріхи — це непрощені гріхи. Хто вважає себе прощеним за гріхи, важкість яких ніколи не усвідомлював і через які ніколи не засмучувався, той лише обманює сам себе... Наша сила полягає в усвідомленій нами немочі... Зневірившись у собі, ми кличемо до Бога про допомогу та зі страхом і трепетом звершуємо своє спасіння. Відкинувши будь- яку надію на тілесну зброю, ми припадаємо до Ісуса... ННП 93.2

Безтурботні люди, які лише називають себе християнами, ніколи не досягнуть Небес. Бог вимагає серйозних зусиль з боку кожного Свого послідовника... За допомогою рішучого самозречення, постійного пильнування і ревної молитви, за допомогою старанного застосування всіх засобів благодаті і а допомогою нашого Спасителя Ісуса Христа ми вийдемо переможцями. Відпочинок у Небесах призначений для втомлених, а вінець переможця — для воїнів.²⁶ ННП 93.3