Наше найвище покликання

21 лютого. Відображаючи образ Христа

Ми ж усі з відкритим обличчям, мову дзеркалі, оглядаємо Господню славу і перетворюємося в той самий образ від слави в славу, як від Господнього Духа (2 Кор. 3:18). ННП 65.1

Споглядання Ісуса, роздуми про Його чесноти, милість і чистоту викличуть у душі явну огиду до всього гріховного, а також найсильніше бажання і спрагу праведності. Чим пильніше ми вдивлятимемося в Ісуса, тим більше помічатимемо власні вади характеру. Тоді визнайте їх перед Ісусом та зі щирим покаянням душі співпрацюйте з Божественною силою, Святим Духом, аби позбутися цих вад.⁴³ ННП 65.2

Саме Святий Дух, Утішитель, Якого Ісус обіцяв послати у світ, перетворює наш характер за образом Христа; і коли це відбувається, ми починаємо, як у дзеркалі, відображати Господню славу. Тобто характер людини, котра споглядає Христа, настільки уподібнюється до Нього, що оточуючі бачать у ній, немов у дзеркалі, сяйво характеру Христа. Непомітно для самих себе ми змінюємося з дня на день, так що Його шляхи і поля стають нашими шляхами і волею. Ми здобуваємо красу Його характеру. Так ми зростаємо в Христі і несвідомо відображаємо Його образ.⁴⁴ ННП 65.3

Відвертаючи свій погляд від Ісуса, ми не можемо наслідувати Його життя. Це можливо, тільки коли ми говоримо про Нього, розмірковуємо про Його досконалість, прагнемо облагородити смак та поліпшити характер; коли вірою, любов'ю і ревними невпинними зусиллями намагаємося наблизитися до досконалого Взірця. Пізнаючи Христа — Його слова, Його звички й повчальні уроки, — ми запозичуємо ті чесноти характеру, які так ретельно вивчаємо, і насичуємося духом, яким так захоплюємося. Ісус стає для нас Тим, Хто “визначніший... від десяти тисяч інших”, Хто “весь пожадання”.⁴⁵ ННП 65.4

Коли душа входить у тісне спілкування з великим Джерелом світла й істини, їй відкривається її справжнє становище перед Богом. Тоді власне “я” помирає, гординя переможена і Христос закарбовує Свій образ у душі більш глибокими лініями.⁴⁶ ННП 66.1