Наше найвище покликання

12 грудня. Чи відчиниш двері?

Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною (Об'явл. 3:20). ННП 409.1

Ісус каже: “Ось Я стою під дверима і стукаю”. Чи впустимо ми Його? Він не хоче, щоб ми в цей час, серед небезпек останніх днів, стояли, покладаючись на свої обмежені сили... Наша перевага — ходити у світлі Його присутності, вплітаючи в характер, який ми формуємо, золоті нитки бадьорості, подяки, терпіння і любові. Тим самим ми явимо силу Божественної благодаті й будемо відображати небесне світло серед усіх хвилювань і роздратувань, які приходять до нас щодня... Так чому ж ми ходимо, спотикаючись без світла?²⁷ ННП 409.2

Кожне застереження, напучення, кожний докір у Божому Слові або в устах Його уповноважених вісників — це стукіт у двері серця, це голос Ісуса, Який просить дозволу ввійти. З кожним не прийнятим до уваги стуком ваша рішучість відчинити двері стає дедалі слабшою. Якщо до голосу Ісуса не прислухатися відразу, його можна буде переплутати з безліччю інших голосів; тоді турботи та справи світу поглинають увагу і свідомість своєї гріховності зникає. Серце стає менш сприйнятливим, занурюючись у небезпечний стан не усвідомлення стислості часу, за яким настає велика вічність.²⁸ ННП 409.3

Біля дверей серця багатьох людей накопичилося стільки сміття, що вони не можуть впустити Ісуса. Одним необхідно усунути незгоди між ними та їхніми братами; в інших вхід перепиняє злий норов, гордість, жадібність, у третіх любов до світу. Усе це має бути усунуто, щоб можна було відчинити двері й запросити Спасителя ввійти. ННП 409.4

Яка дорогоцінна обітниця: “Я ввійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною”! О любов, дивовижна любов Бога! Незважаючи на наші гріхи та байдужість, Він каже: “Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас і вилікую ваше відступництво”.²⁹ ННП 410.1

Наша справа — відчинити двері серця та впустити Ісуса. Він стукає, бажаючи ввійти... Чи відчините ви двері? Ісус стоїть біля дверей вашого серця. Впустіть Його, Небесного Гостя.³⁰ ННП 410.2