Наше найвище покликання

27 січня. Любов до істини

Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я буду ходити у правді Твоїй, приєднай моє серце боятися Ймення Твого! (Псал. 86:11). ННП 36.1

Скажіть від усього серця: “Я буду ходити у правді Твоїй”. Кожне рішення, прийняте в страху Божому, додасть вам сил для досягнення мети і для твердості у вірі. Воно буде спонукати вас до дії, підкоряти, зміцнювати й утверджувати. “Я буду ходити у правді Твоїй”. Істина заслуговує нашої довіри, адже світ заполонили байки. Безліч оман та підробок свідчать тільки про те, що десь існує істина, справжня істина... ННП 36.2

Для нас недостатньо тільки почути істину. Бог вимагає від нас послуху. “Справді блаженні ті, що слухають Боже слово і бережуть його!” (Луки 11:28). “Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте” (Івана 13:17). ННП 36.3

Ми можемо ходити в любові до істини. Вона має бути для нас не ярмом рабства, а розрадою, доброю вісткою про велику радість, яка оживляє наші серця та спонукає оспівувати в наших серцях Бога. Через терпіння і втіху з Писання ми маємо надію. Християнська надія не похмура і не невтішна. О, ні, ні! Вона не зачиняє нас у в'язниці сумнівів і страхів. Істина звільняє тих, хто любить її та освячений нею. Вони ходять у свободі слави дітей Божих.⁵² ННП 36.4

Стверджуючи, що віримо в істину, ми повинні являти її плоди у своїх словах і характері. Нам необхідно просуватися вперед у пізнанні Ісуса Христа, у прийнятті Його любові до Бога та ближніх, щоб у нашому повсякденному житті сяяло небесне світло. Істина має проникнути в найглибші куточки душі й очистити її від усього чужого духові Христа, заповнивши чистими, святими властивостями Його характеру, аби всі джерела серця були подібні до квітів з чудовим запахом — цілющим запахом на життя.⁵³ ННП 36.5

Саме істина, яку людина дбайливо береже в душі, робить її Божою дитиною.⁵⁴ ННП 37.1