Наше найвище покликання

20 січня. Світло чи тінь?

Горе тим, що зло називають добром, а добро — злом, що ставлять темноту за світло, а світло — за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке — за гірке! (Ісаї 5:20). ННП 28.1

Бог є світло, і немає в Ньому жодної темряви. Якби не було у світі світла, не було б і тіні. Але хоча тінь виникає зі сходом сонця, не сонце її утворює, а будь-яка перешкода на шляху його променів. Так і темрява походить не від Бога, а від перепони, яка встає між душею та Богом... Нехтування даним Богом світлом неодмінно призводить до певного наслідку. Воно створює тінь, пітьму, яка ще темніша через послане світло... Якщо людина відвертається від світла та свідчення й підкоряється сатанинському мистецтву зваблення, вона сама себе покриває завісою невір'я, тому не може відрізняти світло від темряви. Більшу кількість світла і свідчення вона б лише неправильно сприйняла. Чим більше свідчень, тим більшою буде байдужість. Обманута душа з часом почне називати темряву світлом, а істину — оманою.³⁸ ННП 28.2

Сатана постійно працює над тим, щоб спонукати людей відкинути світло. Тільки один крок відділяє прямий шлях від шляху хибного, яким веде сатана, де світло вважають темрявою, а темряву — світлом... Ми наражаємося на велику небезпеку, коли відкриваємо серце для невір'я, бо воно витісняє з нього Божого Духа, а на Його місце приходять сатанинські вигадки... Ми не повинні... допустити першого прояву сумніву й зневіри.³⁹ ННП 29.1

“Бо що лише людина посіє, те й пожне” (Гал. 6:7). Бог не нищить людей. Кожний, хто гине, нищить себе сам. Заглушаючи голос совісті, людина сіє насіння невір'я, яке неодмінно приносить свій плід... ННП 29.2

“Не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами! І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, — бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить! А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!” (Прип. 1:30—33).⁴⁰ ННП 29.3