Наше найвище покликання

16 липня. Очима віри

Просвітивши очі вашого серця, щоб ви знали, якою є надія Його покликання, яке багатство слави Його спадщини у святих (Ефес. 1:18). ННП 234.1

Яку б освіту не здобула людина, ця освіта не замінить та ніколи не зможе замінити справжню простоту, справжнє благочестя. Біблію можна вивчати як наукову дисципліну, проте її краса, свідчення її сили для спасіння віруючої душі — це урок, який не засвоїти методом наукового дослідження. Якщо ви не запроваджуєте біблійне вчення у своє практичне життя, значить меч Духа не пронизав ваше тілесне серце. Воно перебуває у твердій оболонці романтичної уяви. Його настільки оповила сентиментальність, що серце не відчуває гострого леза цього меча, який пронизує й відсікає гріховні капища, де поклоняються власному “я”... ННП 234.2

Очі вашого серця потребують просвіти, а серце і розум необхідно узгодити з Богом, Котрий є істина. Хто дивиться на Ісуса очима віри, той не бачить у самому собі жодної слави, оскільки в його розумі й серці відображена слава Спасителя. Він розуміє, що викуплений Його кров'ю, а очищення від гріха наповнює його серце вдячністю. ННП 234.3

Прийнявши істину, виправдана Христом людина відчуває спонукання присвятити себе Богові та вступає до школи Христа, щоб навчитися в Того, Хто лагідний і покірний серцем. Її серце сповнене пізнанням любові Божої. Вона вигукує: “Яка любов! Яка поблажливість!” Вірою приймаючи рясні обітниці, вона стає учасником Божественної природи. Її серце, звільнене від власного “я”, наповнюється потоками живої води та відображає сяйво Господньої слави. Не відводячи очей від Ісуса, людина робиться подібною до Бога. Віруючий перетворюється на Його подобу... Людський характер замінюється Божественним.³⁴ ННП 234.4

Христос дивиться на Свій народ у його чистоті й досконалості як на нагороду за всі Його страждання, приниження і любов та як на доповнення Його слави. Христос — великий Центр, від Якого виходить уся слава.³⁵ ННП 234.5