Наше найвище покликання

29 червня. Радість у скромному служінні

Господи, що накажеш мені робити? (Дії 9:6 — переклад Короля Якова). ННП 213.2

Не так уже й важливо, яке становище ми займаємо та наскільки обмежені наші здібності, — ми маємо справу, яку необхідно робити для Господа. Наші якості розвиваються і дозрівають унаслідок тренування. Якщо Божа істина горить у наших серцях, ми не зможемо бути бездіяльними. Щастя, здобуте в праці, винагородить нас ще в цьому житті за кожне зусилля. Тільки ті, хто пережив щастя від самовідданого служіння Христу, можуть говорити на цю тему зі знанням справи. Ця радість воістину настільки чиста і глибока, що її не передати словами. ННП 213.3

“...У швидкоплинних днях життя нам призначена особлива робота. Вона може бути найбільш скромною або ж такою, у якій виявляться найвищі здібності. Але ніхто, крім вас, не зможе виконати цю роботу. ‘Господи, що накажеш мені робити?’ Споглядаючи лише славу свого Спасителя, працюйте для Нього; щохвилини перебуваючи в сяйві вишнього світла, намагайтеся в кожній своїй дії прославити Бога; і нехай жодна егоїстична думка не затьмарить світло вашого життя”... ННП 213.4

Ми можемо залишатися з Ісусом, займаючись своїми повсякденними справами. Де б ми не були, чим би не займалися, ми можемо мати піднесені почуття, бо з'єднані з Христом. Ми можемо братися за наші скромні життєві обов'язки, будучи облагородженими й освяченими завдяки впевненості в Божій любові. Праця з принципу в найбільш скромному покликанні зодягає його в гідність. Усвідомлення того, що ми воістину слуги Христа, надасть більш піднесеного характеру нашим повсякденним обов'язкам — ми завжди будемо бадьорими, терплячими, поблажливими й ласкавими... ННП 213.5

Якщо люди побачать, що ви тверді у своїх принципах, безстрашні у виконанні обов'язку, ревні в прагненні наслідувати Христа у своїй повсякденній праці, але при цьому покірні, скромні, добрі й ніжні, терплячі й вибачливі, готові страждати і прощати образи, то ви станете живим листом, якого знають і читають усі люди!⁵⁸ ННП 214.1