Наше найвище покликання

26 червня. Співчуття

Ми, сильні, повинні носити немочі слабких і не догоджати собі (Римл. 15:1). ННП 210.1

Чого нам усім не вистачає — так це більш чистого, христоподібного співчуття і жалості не до тих, хто досконалий — вони цього не потребують, — а до бідних, стражденних душ, котрі борються, весь час спотикаються, грішать і розкаюються, спокушуються та зневіряються. Дія благодаті полягає в тому, аби пом'якшити й підкорити душу. Тоді вся ця холодна неприступність розтане, ослабне і з'явиться Христос. ННП 210.2

Тільки Божа любов може відкривати серце і робити його ширшим, надати любові та співчуттю безмірної широти й висоти. Хто любить Ісуса, той любитиме й усіх Божих дітей. Усвідомлення власних слабкостей і вад змусить людину звернути погляд від самого себе до Христа. Любов Спасителя знищить усі холодні, фарисейські перепони, вона прожене геть будь-яку грубість та себелюбство, і душа зіллється з душею, навіть якщо вони протилежні за темпераментом. ННП 210.3

Доброта і терплячість Бога, Його жертовна любов до грішних людей мають спонукати всіх, хто пізнав Його благодать, виявляти ті ж якості, щедро даруючи співчуття іншим. Чудовий приклад життя Христа, незрівнянна ніжність, з якою Він співпереживав пригнобленій душі, ридаючи з тими, хто ридав, та радіючи з тими, хто радів у Його любові, повинні мати глибокий вплив на характер усіх, хто любить Бога і дотримується Його заповідей. ННП 210.4

Вони виявлятимуть співчуття щедро, не шкодуючи; добрими словами й ділами намагатимуться зробити шлях таким же легким для втомлених ніг, як хотіли б мати його для себе. Щодня і щогодини отримуючи благословення від Бога, як ще ми можемо виявити свою подяку, якщо не в добрій, безкорисливій зацікавленості в тих, за кого помер Христос? Чи маємо ми благословення? Так, маємо. Що ж, каже Христос, поділіться ними з іншими, і не з кількома привілейованими, а з усіма оточуючими. Ми повинні відплачувати благодаттю за благодать.⁵³ ННП 210.5