Наше найвище покликання
Червень
1 червня. Літо з Богом
Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він. Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає! (П. Пісень 2:11, 12). ННП 182.1
Цього чудового ранку навколишня природа свіжа й прекрасна. Земля одяглася в літнє вбрання із зелені та усміхається майже в Едемській красі. ННП 182.2
Я думаю, наша насолода літом посилюється від спогадів про довгі холодні зимові місяці; з іншого боку, надія на літо допомагає нам бадьоріше переносити панування зими. Якби ми дозволили собі роздумувати про безпліддя і спустошення, якими оточує нас крижаний король, то стали б дуже нещасними. Але, будучи мудрішими, ми очікуємо настання весни, яка поверне нам птахів, пробудить зі сну квіти, одягне землю в її зелене вбрання та наповнить повітря світлом, ароматом і піснею. ННП 182.3
Християнську подорож у цьому світі можна влучно порівняти з довгою холодною зимою. Тут ми зазнаємо випробувань, скорбот і розчарувань, проте не повинні дозволяти собі зосереджуватися на них. Краще будемо з надією й вірою дивитися вперед, очікуючи літа, коли нас будуть раді бачити в нашій Едемській оселі, де світло і радість, де мир і любов. ННП 182.4
Якби християнин ніколи не переживав у цьому світі буревіїв, скорбот і страждань, якби його серце жодного разу не зазнало зневіри від розчарування та не відчуло гніту страху, він навряд чи зміг би гідно оцінити Небо. Не будемо ж сумувати, хоч ми часто буваємо втомленими, сумними, пригніченими; зима триватиме не завжди. Скоро настане літо миру, радості й вічного тріумфу. Тоді Христос житиме з нами, водитиме нас до джерел живої води й обітре всі сльози з наших очей.1 ННП 182.5
Нехай ніщо... не перешкоджає вам старанно працювати для вічності... Там не буде ані пронизливих вітрів, ані зимової холоднечі, натомість триватиме вічне літо. Там сяятиме світло, що просвічує розум, там буде незмінна щира любов. Там пануватимуть здоров'я і безсмертя, сила для кожної здібності. Там назавжди зникнуть смуток і скорботи.2 ННП 182.6