Виховання та освіта

Зв'язок між освітою та викупленням

“Просвітити пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа” (2 Кор. 4:6).

Гріх роз'єднав людину з Богом. Якби не План викуплення, її долею була б вічна розлука з Богом, темрява нескінченної ночі. Завдяки жертві Христа спілкування з Богом знову стало можливим. Ми не можемо особисто ввійти в Його присутність, через наш гріх ми не можемо дивитися на Його лице; однак ми можемо споглядати Його та спілкуватися з Ним в Ісусі-Спасителі. ВО 19.1

“Світло... пізнання Божої слави” явлене “в особі Ісуса Христа”. “Бог у Христі примирив світ із Собою” (2 Кор. 4:6; 5:19). ВО 19.2

“Слово стало тілом, і перебувало між нами... повне благодаті й істини”. “У Ньому було життя, — і життя було Світлом людей” (Івана 1:14; 1:4). Життя і смерть Христа — ціна нашого викуплення — це для нас не тільки обітниця і запорука життя, не тільки можливість знову відкрити для себе скарби мудрості; це більш широке і високе одкровення Його характеру навіть у порівнянні з тим, яке мали святі мешканці Едему. ВО 19.3

Христос відчиняє Небо для людини, а життя, котрим Він наділяє, відчиняє серце людини для Неба. Гріх не тільки розділяє нас із Богом, а й руйнує в людській душі бажання і здатність пізнавати Його. Місія Христа — знищити всю цю справу зла. Він володіє силою відновити та зміцнити паралізовані гріхом здібності душі, потьмарений розум і спотворену волю. Він відкриває перед нами багатства Всесвіту, наділяючи нас здатністю розпізнавати й цінувати ці скарби. ВО 19.4

Христос — “Світло, яке освічує кожну людину, що приходить у світ” (Івана 1:9). Як через Христа кожна людина має життя, так через Нього кожна душа одержує промені Божественного світла. У кожному серці існує не тільки інтелектуальна, а й духовна сила, розуміння правоти, бажання добра. Але проти цих принципів бореться антагоністична сила. У житті кожної людини видно наслідок споживання плоду з дерева пізнання добра і зла. В її природі є нахил до зла — сила, котрій вона без допомоги не може опиратися. Аби встояти перед цією силою, аби досягнути ідеалу, який у глибині своєї душі людина вважає єдиним достойним ідеалом, вона може знайти допомогу тільки в одній силі. Цією силою є Христос. Співпраця з цією силою — найбільша потреба людини. Чи ж не повинна ця співпраця стати найвищою метою освіти? ВО 20.1

Справжній учитель не задовольняється посередньою роботою. Він не задовольняється націлюванням своїх учнів на стандарт нижчий за найвищий стандарт, який вони можуть досягнути. Він не може бути задоволений передачею їм лише технічного знання, готуючи їх тільки як розумних бухгалтерів, умілих ремісників, успішних торговців. Мета такого вчителя — прищепити учням принципи істини, послуху, честі, цілісності й чистоти — принципи, котрі зроблять їх дійовою силою для досягнення стабільності та піднесення суспільства. Він бажає, щоб понад усе вони засвоїли найважливішу науку життя — безкорисливе служіння. ВО 20.2

Ці принципи стають живою силою у формуванні характеру, оскільки душа заприязнилася з Христом, прийнявши Його мудрість як дороговказ, Його міць — як силу для серця й життя. У такій здобутій єдності учень знайшов Джерело мудрості. Йому доступна сила, щоб реалізувати в собі найшляхетніші ідеали. Він має можливість отримати найвищу освіту для життя в цьому світі. Здобуваючи знання тут, він вступає на курс навчання, який охоплює вічність. ВО 21.1

У найбільш високому розумінні справа виховання й освіти і справа викуплення — це одне ціле, оскільки як у вихованні й освіті, так і викупленні “ніхто не може покласти іншої основи, окрім уже покладеної, а нею є Ісус Христос”. “Тому що Бог уподобав, аби в Ньому перебувала вся повнота” (1 Кор. 3:11; Колос. 1:19). ВО 21.2

За сучасних умов справжня освіта і надалі має відповідати плану Творця, плану Едемської школи. Адам і Єва навчалися в безпосередньому спілкуванні з Богом, а ми споглядаємо світло пізнання Його слави в особі Христа. ВО 21.3

Великі принципи виховання й освіти залишаються незмінними. “Вони кріпкі на вічні віки” (Псал. 110:8), оскільки є принципами характеру Бога. Допомогти учневі усвідомити їх і налагодити такі відносини з Христом, які зроблять ці принципи керівною силою в житті, — має бути першочерговою справою та постійною метою вчителя. Учитель, котрий обирає таку мету, — воістину співпрацівник Христа, співпрацівник Бога. ВО 22.1