Виховання та освіта

Наука і Біблія

“Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?” (Йова 12:9).

Оскільки книга природи і книга одкровення [тобто Біблія] носять на собі печать одного і того ж видатного Розуму, між ними не може не існувати гармонії. Різноманітними методами й мовами вони свідчать про одні і ті ж великі істини. Наука завжди відкриває нові чудеса, проте зі своєї дослідницької праці вона не може представити нічого, що, за умови правильного розуміння, суперечило б Божественному одкровенню. Книга природи і писане Слово проливають світло одне на одне. Вони знайомлять нас із Богом, коли навчають певних істин із законів, через які Він діє. ВО 125.1

Однак висновки, помилково зроблені зі спостережень за природою, призвели до хибної ідеї про конфлікт між наукою та одкровенням; тому в спробах узгодити останні приймалися такі тлумачення Святого Письма, котрі підривають і руйнують силу Божого Слова. Вважалося, що геологія суперечить буквальному тлумаченню оповіді Мойсея про творіння. Вона стверджує, що для еволюції Землі зі стану хаосу потрібні були мільйони років. З метою пристосувати Біблію до цього так званого відкриття науки було зроблено припущення, що дні творіння були тривалими невизначеними періодами, які охоплювали тисячі, а то й мільйони років. ВО 125.2

Такий висновок є абсолютно безпідставним. Біблійна оповідь не суперечить ані собі, ані вченню природи. Про перший день творіння написано: “І був вечір, і був ранок, — день перший” (Бут. 1:5). По суті, те ж саме сказано про кожний із шести днів тижня творіння. Кожен із цих відрізків часу богонатхненна Книга називає днем, що складається з вечора та ранку, як і кожний інший день від того часу. Ось Божественне свідчення щодо самого творіння: “Бо сказав Він — і сталось, наказав — і з'явилось” (Псал. 32:9). Для Того, Хто таким чином міг викликати до існування незліченні світи, скільки потрібно було б часу для утворення Землі з хаосу? Чи повинні ми спотворювати Його Слово, щоб пояснити Його діла? ВО 126.1

Справді, знайдені в землі рештки свідчать про існування людей, тварин і рослин, значно більших за розмірами від будь-яких відомих сьогодні. Це розцінюється як доказ існування рослинного і тваринного світів ще до часу, описаного в Мойсеєвій оповіді. Але стосовно цього біблійна історія дає достатньо пояснень. Допотопний рослинний і тваринний світ значно перевершував світ, відомий нам. Під час Потопу поверхня Землі деформувалася, мали місце помітні зміни і повторно сформована земна кора зберігає багато доказів про колишнє життя. Величезні ліси, поховані в землі під час Потопу і згодом перетворені на вугілля, утворюють обширні вугільні басейни та містять запаси нафти, котрі служать для нашого комфорту і зручності. Світло, пролите на всі ці факти, робить їх свідками, що мовчазно доводять правдивість Слова Божого. ВО 126.2

Подібною до теорії еволюції Землі є теорія, яка долучає до висхідної лінії розвитку мікробів, молюсків і чотириногих еволюцію людини — славного вінця творіння. ВО 127.1

Якщо прийняти до уваги можливості людини в дослідженні, короткочасність її життя, вузькість сфери її діяльності, обмеженість її бачення, частоту і масштаби помилок в її висновках, особливо стосовно подій, котрі, як вважається, передували біблійній історії; якщо подумати про те, як часто гадані висновки науки переглядають або відкидають, з якою готовністю уявний період розвитку Землі час від часу збільшують або зменшують на мільйони років, як висунуті різними вченими теорії суперечать одна одній, — то чи погодимося ми (задля “переваги” вважати, що ми походимо від мікробів, молюсків та мавп) відкинути твердження Святого Письма, таке величне у своїй простоті: “Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх” (Бут. 1:27)? Чи відкинемо ми цей генеалогічний запис, більш достойний за будь-який із тих, якими дорожать при дворах царів: “Сина Адама — сина Бога”? (Луки 3:38). ВО 127.2

Правильно сприйняті як відкриття науки, так і життєві досвіди узгоджуються зі свідченням Святого Письма про постійну діяльність Бога в природі. ВО 127.3

У записаному Неємією славослов'ї левити співали: “Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небес, і все їхнє військо, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживляєш їх усіх” (Неем. 9:6). ВО 127.4

Що стосується нашої Землі, Святе Письмо звіщає, що справа творіння була завершена. “Діла Його були закінчені при створенні світу” (Євр. 4:3). Але сила Бога продовжує виявлятися в підтриманні Його створінь. Пульс б'ється і дихання не припиняється не тому, що колись приведений у дію механізм продовжує працювати завдяки власній, притаманній йому енергії. Кожний подих, кожен удар серця — це свідчення про турботу Того, у Кому ми живемо, рухаємося та існуємо. Від найменшої комахи до людини — кожна жива істота щодня залежить від Його провидіння. ВО 128.1

“Вони всі чекають Тебе... Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкриваєш — добром насичаються. Ховаєш обличчя Своє — то вони перелякані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й вертаються до свого пороху. Посилаєш Ти духа Свого — вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі” (Псал. 103:27-30). ВО 128.2

“Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив. Він зав'язує воду в Своїх облаках, і не розбивається хмара під ними... На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою. Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його. Він міццю Своєю вспокоює море... Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона. Таж це все самі кінці дороги Його, — бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його — хто його зрозуміє?” (Йова 26:7-14). ВО 128.3

“Господь — у бурі та в вихрі дорога Його, а хмара — від стіп Його курява” (Наума 1:3). ВО 129.1

Могутня сила, що діє в усій природі і все підтримує, — це не просто (як стверджують деякі вчені мужі) усюди присутній принцип, енергія, яка все приводить у рух. Бог є Дух, однак Він — Особа, оскільки людина була створена за Його образом. Як особистісна Істота Бог відкрив Себе у Своєму Сині. Ісус, сяйво слави Отця та “образ Його сутності” (Євр. 1:3), перебував на Землі в образі людини. Як особистісний Спаситель Він прийшов у світ. Як особистісний Спаситель Він здійснює заступницьке служіння в небесних дворах. Перед Божим престолом задля нас служить “ніби Син Людський” (Дан. 7:13). ВО 129.2

Апостол Павло під натхненням Святого Духа писав про Христа: “Усе через Нього і для Нього створене. Він — раніш усього, і все існує в Ньому” (Колос. 1:16, 17). Руки, котрі підтримують світи в просторі, порядок і невтомну діяльність усього в Божому Всесвіті, — це руки, котрі заради нас були прибиті до хреста. ВО 129.3

Велич Бога незбагненна для нас. “Господь — престол Його на небесах” (Псал. 10:4). Однак Своїм Духом Він присутній усюди. Він близько знайомий з усім творивом Своїх рук і виявляє особисту зацікавленість у ньому. ВО 129.4

“Хто подібний до Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті, та знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі?” ВО 129.5

“Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? ВО 130.1

Якщо я на небо зійду, — то Ти там, або постелюся в шеолі — ось Ти! ” (див. Псал. 138:8; Йова 26:6). ВО 130.2

“Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, — то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!” (Псал. 112:5, 6; 138:7-10). ВО 130.3

“Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш... Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав. Дивне знання над моє розуміння, високе воно, — я його не подолаю!” (Псал. 138:2-6). ВО 130.4

Це Творець усього встановив чудову пристосованість засобів для досягнення мети та задоволення потреб. Саме Він передбачив, аби в матеріальному світі здійснювалося кожне закладене Ним бажання. Це Він створив людську душу з її здатністю пізнавати й любити. І Йому не властиво залишати потреби душі не вдоволеними. Жодне невидиме, невідчутне начало, жодна безособова сутність чи просто абстрактна ідея не можуть задовольнити потреб і прагнень людей у цьому житті боротьби з гріхом, житті смутку та болю. Недостатньо вірити в закон та силу, у те, що позбавлене співчуття і ніколи не чує крику про допомогу. Нам потрібно знати, що є всемогутня рука, яка підтримує нас, вічний Друг, Який жаліє нас. Нам необхідно стиснути цю теплу руку, довіритися серцю, сповненому ніжності. Саме таким Бог відкриває Себе у Своєму Слові. ВО 130.5

Той, хто глибоко досліджує таємниці природи, якнайповніше усвідомить власні неосвіченість і слабкість. Він зрозуміє, що існують глибини й висоти, яких не може досягнути, таємниці, в які не може проникнути; він збагне, що перед ним простягаються широкі незаймані простори істини. Він буде готовий визнати разом з Ньютоном: “Я видаюся собі дитиною, що шукає на морському березі камінці й мушлі, тоді як переді мною лежить великий невідкритий океан істини”. ВО 131.1

Найсерйозніші дослідники науки змушені визнати, що в природі діє безмежна сила. Проте для позбавленого допомоги людського розуму вчення природи не може не бути суперечливим і сповненим розчарування. Тільки у світлі одкровення воно може бути правильно прочитаним. “Вірою розуміємо” (Євр. 11:3). ВО 131.2

“На початку Бог” (Бут. 1:1). Тільки тут допитливий розум, линучи, як той голуб до ковчега, може знайти спокій. Угорі, унизу, навкруги перебуває Безмежна любов, звершуючи все, щоб “наповнити міццю кожне бажання до добра” (2 Сол. 1:11). ВО 131.3

“Тож Його невидиме від створення світу через творіння стає зрозумілим, — Його вічна сила і Божественність” (Римл. 1:20). Але його свідчення можна зрозуміти лише з допомогою Божественного Вчителя. “Бо хто з людей знає те, що є в людині, крім духа людини, який живе в ній? Так само й Божого ніхто не пізнав, хіба тільки Дух Божий” (1 Кор. 2:11). ВО 131.4

“Коли ж прийде Він, Дух істини, то поведе вас до повної істини” (Івана 16:13). Тільки з допомогою того Духа, Котрий на початку “ширяв над поверхнею води”, того Слова, Котрим “усе було створене”, того справжнього Світла, яке “освічує кожну людину, що приходить у світ”, свідчення науки може бути правильно витлумачене. Тільки під їхнім керівництвом можна розпізнати найглибші істини науки. ВО 132.1

Тільки під керівництвом Усезнаючого ми зможемо, досліджуючи Його діла, мати ті самі думки, що й у Христі Ісусі. ВО 132.2