Виховання та освіта

Підкорятися дисципліні життя

Окрім домашньої та шкільної дисципліни, усім доводиться мати справу із суворою дисципліною життя. Як приймати це мудро — ось урок, котрий потрібно пояснити кожному юнакові та кожній дівчині, кожній дитині. Незаперечна істина полягає в тому, що Бог любить нас, діє для нашого щастя, і якби ми завжди корилися Його Законові, то ніколи не зазнали б страждання. Проте не меншою істиною є й те, що в цьому світі в кожне життя приходять страждання, біда і тягарі як результат гріха. Якщо ми навчимо дітей і молодь мужньо зустрічати ці біди й тягарі, то зробимо їм добро на все життя. Виявляймо до них співчуття, але таким чином, щоб воно ніколи не викликало в них почуття жалю до себе. Вони потребують того, що заохочує та зміцнює, а не послаблює. ВО 305.2

Їх необхідно навчити, що цей світ — не плац-парад², а поле битви. Усі покликані переносити труднощі, як добрі воїни. Вони повинні бути міцними, поводитися так, як личить чоловікам. Навчіть їх, що справжнім випробуванням характеру є готовність нести тягарі, іти туди, де важко, виконувати роботу, котру необхідно виконати, хоч вона і не приносить земного визнання та нагороди. ВО 306.1

Правильний підхід до випробування полягає в намаганні не уникнути його, а перетворити. Це стосується дисципліни як у ранньому віці, так і пізніше. Нехтування вихованням дитини в наймолодшому віці та, як наслідок цього, посилення недобрих нахилів робить її подальше виховання важчим і призводить до того, що дисципліна надто часто сприймається як болісний процес. Вона справді має бути болісною для нижчої природи, оскільки суперечить природним бажанням і нахилам, однак вища радість допоможе забути цей біль. ВО 306.2

Нехай діти і молодь будуть навчені, що кожна подолана помилка, вада або трудність стають кам'яною сходинкою до кращого й вищого. Саме завдяки таким досвідам усі, хто будь-коли жив гідно дару життя, досягли успіху. ВО 307.1

“Висоти, досягнуті й утримані великими мужами, не підкорювалися раптовим зусиллям. ВО 307.2

Але коли їхні товариші вночі спали, вони наполегливо трудилися, підіймаючись угору”. ВО 307.3

“Нас підносить те, що в нас під ногами, приносячи нам добро і здобуток: це переможена гордість, розп'ята пристрасть та подолане зло, з яким ми щогодини зустрічаємося”. ВО 307.4

“Усі буденні речі, щоденні події, котрі минають протягом години, наші задоволення і прикрості — це сходинки, котрими ми підіймаємося вгору”. ВО 307.5

Ми повинні дивитися не “на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне” (2 Кор. 4:18). Зрікаючись егоїстичних бажань і нахилів, ми обмінюємо безвартісне й минуще на дорогоцінне й вічне. Це не жертва, а дорогоцінне надбання. ВО 307.6

“Щось краще” — ось гасло виховання й освіти, закон справжнього життя. Взамін на те, чого Христос просить нас зректися, Він пропонує щось краще. Часто молодь прагне речей, занять і задоволень, які не видаються поганими, однак не служать для найвищого добра. Вони відвертають життя від його найблагороднішої мети. Владні заходи або пряме, відкрите звинувачення можуть виявитися даремними в спробах спонукати молодь відмовитися від того, що для них дороге. Укажіть їм на дещо краще, ніж хизування, честолюбство або потурання власним примхам. Долучіть їх до правдивої краси, до вищих принципів та шляхетного життя. Допоможіть їм споглядати Того, хто “увесь пожадання”. Щойно погляд зосереджується на Ньому, життя набуває свого змісту. Тут ентузіазм, щире посвячення, гарячий запал молоді знаходять свою справжню мету. Обов'язок стає насолодою, а жертва — задоволенням. Прославити Христа, уподібнитися до Нього, працювати для Нього — ось найвища мета життя, найбільша його радість. ВО 307.7

“Любов Христа охоплює нас” (2 Кор. 5:14). ВО 308.1