Християнське служіння

Заклик до кожного зокрема

Кожному християнину призначена певна робота (Південний сторож, 2 серпня 1904 р.). ХС 7.3

Бог вимагає від кожного бути працівником у Його винограднику. Ви повинні взятися за доручену вам роботу й виконувати її сумлінно (Біблійне відлуння, 10 червня 1901 р.). ХС 7.4

Якби кожний з вас був живим місіонером, вістка для цього часу швидко проголошувалася б у всіх країнах, усякому народові, племені та народності (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [438]). ХС 7.5

Кожний справжній учень народжується в Царство Боже як місіонер. Той, хто п'є живу воду, стає джерелом життя. Одержувач стає роздавачем. Благодать Христа в душі подібна до вируючого джерела в пустелі, що відсвіжує всіх, пробуджуючи в людях, близьких до загибелі, палке бажання пити воду життя (Христос — надія світу, c. [195]). ХС 7.6

Бог очікує особистого служіння від кожного, кому Він довірив знання істини для цього часу. Не всі можуть вирушити місіонерами в чужі країни, але всі можуть бути домашніми місіонерами у своїх сім'ях та серед сусідів (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [30]). ХС 8.1

Лише декілька кроків відділяли Христа від небесного престолу, коли Він дав Своє доручення Своїм учням. Вважаючи місіонерами всіх, хто повірить в Його Ім'я, Він сказав: “Ідіть по цілому світу й усьому творінню проповідуйте Євангеліє”. Їх мала супроводжувати сила Божа (Південний сторож, 20 вересня 1904 р.). ХС 8.2

Спасіння душ повинно бути справою життя кожного, хто сповідує Христа. Ми — боржники перед світом за благодать, дану нам Богом, за світло, що осяяло нас, і за розкриту красу й силу істини (Свідчення для Церкви, т. 4, c. [53]). ХС 8.3

Усюди спостерігається тенденція до заміни індивідуальної роботи діяльністю організацій. Людська мудрість схильна до консолідації, централізації, до спорудження великих церков і закладів. Чимало людей полишають доброчинність на заклади й організації, позбавляючи себе контакту зі світом, тому їхні серця холонуть. Вони стають поглинутими собою й нечутливими. З їхніх душ зникає любов до Бога й людини. Христос доручає Своїм послідовникам особисту роботу — роботу, котра не може бути доручена комусь іншому. Служіння хворим і бідним, проповідь Євангелія загиблим не слід полишати на комітети та доброчинні організації. Особиста відповідальність, особисті зусилля, особиста жертовність — це вимога Євангелія (Служіння зцілення, c. [147]). ХС 8.4

Кожен, хто отримав Божественне світло, повинен освітити дорогу тим, хто не знає Світла життя (Христос — надія світу, c. [152]). ХС 9.1

Кожному призначена робота, і ніхто не може замінити іншого. У кожного є надзвичайно важлива місія, котру він не може ані занедбати, ані ігнорувати, оскільки виконання її принесе благо для котроїсь душі, а нехтування нею — горе тому, за кого помер Христос (Рев'ю енд Геральд, 12 грудня 1893 р.). ХС 9.2

Усі ми повинні працювати разом з Богом. Нероби не будуть визнані Його слугами. Кожний член церкви повинен розуміти, що життя й благополуччя церкви залежать від його дій (Рев'ю енд Геральд, 15 лютого 1887 р.). ХС 9.3

Кожна спасенна Христом душа покликана трудитися в Його ім'я для спасіння заблудних. Ця робота була знехтувана в Ізраїлі. Чи не нехтують нею сьогодні ті, котрі визнають себе послідовниками Христа? (Наочні уроки Христа, c. [191]). ХС 9.4

Для кожного є робота. Кожна душа, що вірить істині, повинна перебувати на своєму місці, говорячи: “Ось, я, — пошли Ти мене!” (Ісаї 6:8) (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [49]). ХС 9.5

Перевагою кожного християнина є не тільки чекати, але й прискорювати Прихід нашого Господа Ісуса Христа (Наочні уроки Христа, c. [69]). ХС 9.6

Відколи хтось стає Божою дитиною, відтоді він повинен вважати себе однією з ланок ланцюга, спущеного з Неба для спасіння світу, вважати себе одним цілим із Христом у Його плані милосердя, виходячи разом з Ним шукати і спасати загибле (Служіння зцілення, c. [105]). ХС 9.7

Робота знайдеться для всіх. Ніхто не повинен думати, що для нього немає місця, де б він міг попрацювати для Христа. Спаситель ототожнює Себе з кожною дитиною людської родини (Служіння зцілення, c. [104]). ХС 10.1

Ті, що з'єдналися з Господом у завіті служіння, зобов'язані з'єднатися з Ним у величній роботі спасіння душ (Свідчення для Церкви, т. 7, c. [19]). ХС 10.2

Нива настільки широка і план настільки об'ємний, що кожне освячене серце як знаряддя Божественної сили буде залучене до служіння (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [47]). ХС 10.3

Люди — це знаряддя в руці Божій, які Він використовує для здійснення Своїх добрих, милосердних намірів. Кожний має виконати свою частину роботи; кожному дарована міра світла, що відповідає потребам його часу та є достатньою, щоб він міг виконувати доручену йому Богом справу (Велика боротьба, c. [343]). ХС 10.4

Бог давно чекає, коли дух служіння охопить усю Церкву і кожний працюватиме для Нього згідно зі своїми здібностями (Дії апостолів, c. [111]). ХС 10.5

Посилаючи дванадцятьох, а згодом і сімдесятьох учнів проповідувати Царство Боже, Ісус указав їм на обов'язок передати іншим те, що Він сповістив їм. Під час Своєї праці Він готував їх до самостійної роботи, котра мала розширятися в міру зростання їхньої чисельності і врешті сягнути аж до краю землі (Дії апостолів, c. [32]). ХС 10.6

Відповідальність за виконання цього доручення лежить не тільки на служителях, посвячених у духовний сан. Кожний, хто прийняв Христа, покликаний працювати для спасіння своїх ближніх (Дії апостолів, c. [110]). ХС 11.1

Справжній характер церкви визначається не її високим віровизнанням, не іменами, вписаними до церковної книги, а тим, що вона дійсно робить для Господа з допомогою своїх наполегливих, вірних працівників. Особиста зацікавленість і пильні індивідуальні зусилля звершать для справи Христа більше, ніж проповіді та догми (Рев'ю енд Геральд, 6 вересня 1881 р.). ХС 11.2

Де тільки засновується церква, усі члени повинні активно включитися в місіонерську роботу. Вони повинні відвідати кожну сім'ю по сусідству та знати їхній духовний стан (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [296]). ХС 11.3

Не всі члени Церкви покликані трудитися в інших країнах, однак усі повинні брати участь у великій роботі поширення світла у світі. Євангеліє Христа наступальне, і його слід поширювати. Дня Божого нікому не буде вибачення за те, що він був поглинутий своїми власними егоїстичними інтересами. Робота є для кожного розуму та кожної руки, робота різноманітна — для різних умів і різних здібностей (Історичні нариси, с. [290, 291]). ХС 11.4

Він довірив вам священну істину; Христос, перебуваючи в кожному члені церкви, є джерелом води, що тече в життя вічне. Ви є винними перед Богом, якщо не робите всього можливого для того, щоб роздавати цю живу воду іншим (Історичні нариси, с. [291]). ХС 11.5

Ми як християни не робимо і одної двадцятої частини того, що ми могли б зробити у справі навернення душ до Христа. Світ має бути попереджений, і кожний щирий християнин буде дороговказом і прикладом для інших у вірності, у несенні хреста, у швидкій та енергійній діяльності, у непохитній відданості справі істини, у жертвах і трудах задля поступу справи Божої (Рев'ю енд Геральд, 23 серпня 1881 р.). ХС 12.1

У міру своїх можливостей кожний, хто отримав світло істини, несе таку ж відповідальність, як і пророк Ізраїлю, до котрого було звернене слово: “А ти, сину людський, — Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене” (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [19, 20]). ХС 12.2

Кожному, хто стає спільником Його благодаті, Господь призначає працю для інших. Ми повинні особисто прийняти це призначення та його місце, кажучи: “Ось я, — пошли Ти мене!” Відповідальність лежить на всіх: на служителеві Слова, медсестрі-місіонерці, лікареві-християнинові, на кожному християнинові зокрема, комерсант він чи фермер, фахівець чи ремісник. Наша робота полягає в тому, щоб відкрити людям Євангеліє їхнього спасіння. Кожна справа, до якої ми залучені, має стати засобом для здійснення цієї мети (Служіння зцілення, c. [148]). ХС 12.3

Коли господар дому покликав своїх слуг, він кожному дав його роботу. На всіх членах сім'ї Божої лежить відповідальність використовувати ресурси їхнього Господа. Кожна людина — від найскромнішої та найменш помітної до найбільш видатної та звеличеної є моральною особистістю, наділеною здібностями, за котрі вона підзвітна Богові (Біблійне відлуння, 10 червня 1901 р.). ХС 12.4