Християнське служіння

Покликані від звичайних занять

Звичайні люди повинні зайняти свої місця як працівники. Поділяючи скорботи своїх ближніх так, як Спаситель поділяв скорботи людства, вони вірою бачитимуть, як Він трудиться з ними (Служителі Євангелія, c. [38]). ХС 27.2

На всіх полях, як близьких, так і далеких, люди будуть покликані від плуга та звичайної торгівлі, що значною мірою займають їхній розум, і будуть навчені в сполуці з досвідченими людьми. У міру того як вони вчитимуться ефективно працювати, вони з силою проголошуватимуть істину. Завдяки найчудовішим діям Божественного Провидіння, гори труднощів будуть зрушені і скинуті в море. Вістка, котра має таке велике значення для мешканців Землі, буде почута й усвідомлена. Люди дізнаються, що є істина. Робота просуватиметься все вперед, доки вся Земля не почує застереження, і тоді прийде кінець (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [96]). ХС 27.3

Бог може і буде використовувати тих, хто не отримав ґрунтовної освіти в людських школах. Сумнів у тому, що Його сила здатна це здійснити, є явним невір'ям; він обмежує всемогутню силу Того, для Кого немає нічого неможливого. О, якби було менше цієї недоречної, недовірливої обережності! Вона залишає так багато сил у церкві невикористаними, вона закриває дорогу, так що Святий Дух не може використовувати людей. Вона тримає в бездіяльності тих, котрі хочуть і прагнуть працювати для справи Христа; і відбиває охоту приєднатися до роботи в багатьох, які стали б успішними співпрацівниками Божими, якби їм була дана відповідна можливість (Служителі Євангелія, c. [488, 489]). ХС 28.1

Перевага кожної душі — прогресувати. Ті, хто сполучений із Христом, зростатимуть у благодаті й пізнанні Сина Божого до повної зрілості чоловіків і жінок. Якби всі, хто сповідує віру в істину, якнайкраще використовували свої здібності та можливості навчатися й працювати, вони стали б сильними у Христі. Яким би не було їхнє заняття — селяни вони чи ремісники, вчителі чи пастори — якби вони повністю присвятили себе Богові, то стали б успішними працівниками для Небесного Вчителя (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [423] ). ХС 28.2

Члени церкви, котрі володіють достатніми здібностями, щоб працювати в різноманітних галузях, таких як учительська робота, будівництво, виробництво чи фермерство, повинні, як правило, бути готовими потрудитися для збудування Церкви, беручи участь у роботі комітетів, служачи вчителями Суботньої школи, беручи участь у місіонерській роботі або виконуючи різні церковні обов'язки (Рев'ю енд Геральд, 15 лютого 1887 р.). ХС 29.1

Для здійснення Своєї роботи Христос не обрав учених красномовних мужів з єврейського синедріону або представників римської влади. Пройшовши повз самоправедних єврейських учителів, Великий Трудівник обрав простих неосвічених людей проголошувати істини, що повинні були зрушити світ. Він мав намір навчити й підготувати їх, щоб вони могли очолити Його Церкву. Вони ж, у свою чергу, повинні були навчати інших і посилати їх на проповідь Євангелія. Для успіху у виконанні дорученої справи їм необхідно було прийняти силу Святого Духа. Євангеліє мало звіщатися не людською силою чи мудрістю, а силою Божою (Дії апостолів, c. [17]). ХС 29.2

Серед тих, кому Спаситель дав доручення: “Отож, ідіть і навчіть усі народи”, було багато простих людей, які навчилися любити свого Господа й вирішили наслідувати Його приклад самовідданого служіння. Цим скромним людям, як і учням, котрі були зі Спасителем під час Його земного служіння, було виявлене високе довір'я. Вони мали нести світові радісну Вістку про спасіння через Христа (Дії апостолів, c. [105, 106]). ХС 29.3