Християнське служіння

Розділ 16 Поширення Церкви у світі

Божественний план

Намір Божий не полягає в тому, щоб Його народ жив колоніями або поселявся разом великими громадами. Учні Христа — це Його представники на Землі, і Бог має план, щоб вони були розсіяні по всій країні — у великих містах, містечках і селах як світила серед темряви світу (Свідчення для Церкви, т. 8, c. [244]). ХС 248.1

План поселення колоніями, тобто переміщення з різних місцевостей, де мало християнського впливу та сили, і скупчення в одній місцевості багатьох людей, які справляють значний вплив, означає зникнення світла в тих місцях, де згідно з наміром Божим воно мало б світити (Свідчення для Церкви, т. 2, c. [633]). ХС 248.2

Якби церква Христа виконувала задум нашого Господа, світло засяяло б усім тим, хто сидить у темряві і в країні смертної тіні. Замість того, щоб скупчуватися й уникати відповідальності та несення хреста, члени церкви повинні були б розсіятися по всіх краях, дозволяючи світлу Христа сяяти через них і працюючи так, як працював Він для спасіння душ. Тоді Євангеліє Царства було б швидко донесене до всього світу (Небесні принципи щасливого життя, c. [42, 43]). ХС 248.3

Брати і сестри, для чого сидіти в церквах без діла? Дослідіть притчу про загублену вівцю і виходьте як справжні пастирі в пошуках душі, котра загубилася в пустелі гріха. Рятуйте тих, що гинуть (Рев'ю енд Геральд, 12 грудня 1893 р.). ХС 249.1

Рядові члени в наших церквах можуть виконувати роботу, котру вони поки що ледве розпочали. Ніхто не повинен переїжджати на нові місця тільки задля світських переваг; але нехай добре утверджені в істині сім'ї поселяються там, де існує можливість заробити собі на життя, — по одній-дві сім'ї на місце, щоб працювати як місіонери. Вони повинні відчувати любов до душ і тягар відповідальності за працю для них, а питання, як привести їх до істини, повинно стати предметом їхнього вивчення. Вони можуть розповсюджувати нашу літературу, проводити зібрання у своїх домівках, знайомитися зі своїми сусідами та запрошувати їх на ці зібрання. Таким чином їхнє світло сяятиме в добрих ділах (Свідчення для Церкви, т. 8, c. [245]). ХС 249.2

Брати, котрі бажають змінити місце свого проживання, котрі ставлять собі за мету прославити Бога і відчувають особисту відповідальність за те, щоб чинити добро іншим, допомагати й нести спасіння душам, задля котрих Христос не пошкодував Своє дорогоцінне життя, повинні переїжджати в міста і села, в яких мало або зовсім немає світла і де вони можуть бути по-справжньому корисними, а їхня праця і досвід будуть благословенням для інших. Є потреба в місіонерах, які йшли б у міста й села і підносили прапор Істини, щоб Бог міг мати Своїх свідків по всьому краю, щоб світло Істини могло проникнути в ті місця, котрих воно ще не досягло, а прапор Істини був піднесений там, де її ще не знають (Свідчення для Церкви, т. 2, c. [115]). ХС 249.3

Ніщо так не пробуджує дух самопожертви, не збагачує і не зміцнює характеру, як праця для інших. Багато сповідників християнства, прагнучи спілкування із членами церкви, думають лише про себе. Вони бажають насолоджуватися церковним братерством і пасторською опікою. Вони стають членами великих церков, які процвітають, і задовольняються тим, що мало роблять для інших. Тим самим вони обкрадають себе, залишаючись без найдорогоцінніших благословень. Чимало людей отримали б велику користь, пожертвувавши своїм приємним товариством, яке сприяє їхньому безтурботному життю. Їм потрібно піти туди, де їхня енергія буде затребувана для християнської праці і де вони зможуть навчитися нести відповідальність (Служіння зцілення, c. [151]). ХС 250.1

В Америці є тисячі місць, куди нам необхідно потрапити, де ніколи не був піднесений прапор Істини і ніколи не звіщалася Істина. Водночас є тисячі людей, які могли б вийти на жниво, проте вони духовно бездіяльні; у результаті вони йдуть, шкутильгаючи, дорогою до Неба, висловлюючи сумнів у тому, чи є вони християнами. Ці люди мають потребу в живому зв'язку з Ісусом Христом. Тоді про них можна буде сказати: “Ви є Божими співпрацівниками”. Хочу сказати багатьом: “Ви чекаєте, аби хтось привів вас у виноградник і дав вам роботу, або ж приніс виноградник до вас, щоб ви не зазнали жодних незручностей у праці. Ви чекаєте даремно. Якщо ви піднесете очі, то, куди не поглянете, побачите дозрілі для жнив ниви; роботу ви знайдете і поруч, і далеко. Але чи про багатьох Христос скаже судного дня: ‘Добрі та вірні раби’? Я думаю, що повинні відчувати ангели, бачачи, що кінець наближається, а ті, хто претендує на пізнання Бога та посланого Ним Ісуса Христа, скупчуються разом, утворюють колонії, відвідують зібрання і відчувають невдоволення, зауважуючи брак проповідування, щоб задовольнити їхні душі та зміцнити церкву, у той час як самі вони буквально нічого не роблять... Якщо їхні минущі фінансові перспективи будуть не такими успішними після переїзду в місцевості, де не звіщали істину або де є тільки слабкі спалахи світла, то чи будуть вони виконувати там ту саму роботу, котру здійснив Ісус, щоб спасти їх?” (Бюлетень Генеральної Конференції 1893 р., c. [131]). ХС 250.2

Ми бачимо велику потребу в місіонерській роботі, щоб понести істину не тільки в чужі країни, а й до тих, які поруч з нами. Навколо нас є великі й малі міста, в яких не здійснюється жодна робота задля спасіння душ. Чому б сім'ям, які знають істину для теперішнього часу, не оселитися в цих містах і селах, щоб піднести прапор Христа, покірно працюючи не так, як їм до вподоби, а як цього хоче Бог, — щоб принести світло тим, які не знають його? ХС 251.1

Коли церква насправді матиме дух благовістя, її члени віддадуть усі свої сили справі спасіння душ, за котрі помер Христос. Вони вирушать на нові поля. Нерукоположені служителі будуть Божими співпрацівниками, відвідуючи церкви і намагаючись зміцнити інших, які мають умерти. Рядові члени будуть переїжджати в малі та великі міста і в глухі місцевості, щоб дане їм Богом світло засяяло для інших. Декотрі з тих, з ким вони зустрінуться, на перший погляд видаватимуться не дуже успішними людьми, але єдиним питанням повинно бути: чи прийдуть вони до згоди з Христом? Чи стануть вони причасниками Його Духа, щоб своїм впливом, словом і прикладом представляти чесноти Автора істини та праведності? ХС 252.1

У тих місцях, де не знають істини, досвідчені в роботі брати можуть винаймати залу або якесь інше придатне для зібрання приміщення, щоб збиратися там з усіма, хто захоче прийти. Нехай вони навчають людей істини. Їм не потрібно виголошувати проповіді, а взяти Біблію і дозволити Богові промовляти безпосередньо з Його Слова. Якщо збереться невелика кількість людей, вони можуть читати, що говорить Господь без особливої пишності та збудження, — лише читати та пояснювати просту євангельську істину, а також співати й молитися з ними (Рев'ю енд Геральд, 29 вересня 1891 р.). ХС 252.2